З метою виконання Закону України «Про дошкільну освіту», Наказів Міністерства освіти і науки України «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» від 17.12.2008 №1/9-811, «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» від 04.10.2007 №1/9-583, «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» №1/9-577 від 29.07.2011, «Про організацію роботи з дітьми п'ятирічного віку» № 1/9-666 від 27.09.2010, Примірне положення про консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї (затверджено Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 30.06.2011 №714) адміністрацією та педагогічним колективом ДНЗ №17 проводяться такі заходи:

• За результатами проведеного обліку створено банк даних дітей від 0 до 6(7)років;

• Складаються списки дітей мікрорайону які не відвідують ДНЗ, але потребують підготовки до школи;

• дітей старших груп, які підуть до 1 класу у наступному навчальному році.

В нашому садочку працює консультативний пункт для батьків "Малятко - здоров'ятко", в якому кваліфікованими спеціалістами нашого закладу надаються поради батькам щодо виховання і розвитку дітей дошкільного віку.

НАКАЗ

31.08.2018 м. Первомайський № 93

Про роботу Консультативного пункту

«Малятко-здоров'ятко»
для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які
виховуються в умовах сім’ї

Керуючись Конституцiєю України, Законами України «Про oсвiтy», «Про дошкiльну oсвіту» (зі змінами), наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 30.06.2011 №714 «Про затвердження Примірного положення про Консультативний центр для батькiв або осiб, якi їx замiнюють i дiтей, якi виховуються в умовах ciм'ї», Інструктивно-методичними листами МОНУ від 18.12.2000 №1/9-510 «Про організацію роботи з дітьми старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні заклади», від 04 10.2007 №1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади», від 17.12.2008 № 1/9-611 «Про здійснення соціально-педагогічного патронату», з метою забезпечення єдиних вимог у наступності сімейного і суспільного виховання, надання психолого-педагогічної допомоги батькам або особам, які їх замінюють

НАКАЗУЮ:

1. Вихователю-методисту Канаєвій Л.Ф.:

1) забезпечити роботу Консультативного пункту для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї;

упродовж 2018/2019 навчального року

2) змістом Консультативного пункту визначити здiй­снення консультативної допомоги батькам або особам, якi їх замiнюють, і виховують дітей в умовах сім'ї;

3) будувати органiзацiю психолого-педагогiчної допомоги батькам або особам, якi їх замiню­ють, на основі iнтеграцiї дiяльностi спецiалiстiв: вихователя-методиста, вихо­вателів, медичних працiвників та iнших фахiвцiв (консультування може проводитись одним або де­кiлькома спецiалiстами одночасно);

постійно

4) забезпечити розробку циклу лекцій і консультацій для батьків та інформаційні бюлетені для батьків про психофізичний розвиток дітей дошкільного віку;

упродовж 2018/2019 навчального року

5) організувати систематичне проведення індивідуальних консультацій, педагогічного лекторію для батьків;

упродовж 2018/2019 навчального року

6) активізувати роботу Консультативного пункту через сайт ДНЗ;

упродовж 2018/2019 навчального року

7) затвердити графік роботи Консультативного пункту на 2018/2019 навчальний рік (Додаток 1);

8) надати до міського відділу освіти інформацію про створення Консультативного пункту, його склад, графік роботи;

до 04.09.2018

9) довести до відома батьків або осіб, які їх замінюють, про роботу Консультативного пункту на базі дошкільного навчального закладу.

до 15.09.2018

2. Контроль за виконанням даного наказу покласти на вихователя-методиста Канаєву Л.Ф.

Завідувач ДНЗ № 17 І.М.Колованова

Графік

роботи консультативного пункту

дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №17 «Казка»

П.І.П., посада фахівця Понеділок Вівторок Середа Четвер П’ятниця
Завідувач Колованова Іраїда Миколаївна 15.00-16.00 9.00-10.00
Вихователь-методист Канаєва Лариса Федорівна 13.00-14.00 8.00-9.00
Сестра медична старша Кузнєцова Надія Сергіївна 9.00-10.00 16.00-17.00
Сестра медична з дієтичного харчування Радівілова Світлана Анатоліївна 11.30-12.30 7.00-8.00
Інструктор з фізкультури Гасанова Джаміля Ширалі кизи 13.00-14.00
Музичний керівник Тодорова Наталя Іванівна 12.00-13.00
Вихователі усіх вікових груп 12.30-13.30

ПЛАН РОБОТИ

консультативного пункту для батьків

«Малятко-здоров’ятко»

в ДНЗ № 17 на 2018/2019 н.р.

№ з/п Заходи Термін Відповідальний
1 «Особлива місія дошкільної освіти» вересень Завідувач ДНЗ Колованова І.М.
2 «Як виховати чесну дитину» поради батькам вересень Вихователь Машкіна Т.В.
3 «Відповідальність батьків за ненадання інформації про здоров’я дитини» вересень Ст. медсестра Кузнєцова Н.С.
4 «Розвивальне середовище групових приміщень» жовтень Вихователь- методист Канаєва Л.Ф.
5 «Становлення мовленнєвої особистості дитини» (пам’ятка) жовтень Вихователь Волкова О.В.
6 «Якщо дитина відмовляється від їжі» жовтень Медсестра з дієтхарчування Кузнєцова Н.С.
7 «Загартування замість лікування» листопад Інструктор з ФК Гасанова Д.Ш.
8 «Як вдома розвивати здібності дитини» листопад Вихователь Ткаченко О.М.
9 «Організація оздоровлення дітей у ДНЗ» листопад Вихователь- методист Канаєва Л.Ф.
10 «Як формувати правильну харчову поведінку дитини» грудень Медсестра з дієтхарчування Кузнєцова Н.С.
11 «Навчаємо дитину правил безпеки» грудень Вихователь Євсєєва Л.І.
12 «Як підготувати себе та дитину до свята» грудень Музкерівник Тодорова Н.І.
13 «Гармонія взаємодії як запорука успіху виховання дитини» січень Завідувач ДНЗ Колованова І.М.
14 «Рух + гра = рухлива гра, або Як позбутися гіподинамії» січень Інструктор з ФК та плавання Гасанова Д.Ш.
15 «Загартування організму дитини за допомогою занять з плавання» січень М/с басейна Кучерявих Л.В.
16 «Забезпечення розвитку дитини раннього віку» січень Вихователь Кононова Л.А.
17 «Педагогічні уявлення батьків: як не нашкодити дитині» лютий Вихователь- методист Канаєва Л.Ф.
18 «Створюємо умови для навчання дошкільників» лютий Вихователь Кукушкіна Н.М.
19 «Як правильно слухати музику з дітьми» березень Музкерівник Тодорова Н.І.
20 «На порозі школи» березень Завідувач ДНЗ Колованова І.М.
21 «Виховання без насильства» березень Вихователь Баканова М.О.
22 «Взаємозв'язок психічного та фізичного здоров'я дитини» квітень Вихователь- методист Канаєва Л.Ф.
23 «Дитина в колективі однолітків: соціальний аспект підготовки до школи» квітень Вихователь Моргун А.М.
24 «Як доглядати за іграшками вдома» квітень Ст. медсестра Кузнєцова Н.С.
25 «Як розвивати мовлення наймолодших» травень Вихователь Ринза Л.Є.
26 «Батькам про значення розвитку дрібної моторики рук дитин» травень Вихователь Тимофєєва Г.М.
27 «Базові якості майбутнього школяра» травень Вихователь- методист Канаєва Л.Ф.
Сім’я – перша школа морального зростання

Коріння кожної особистості лежить у дитинстві, і насамперед, у сім’ї. Саме в родині встановлюються перші зв’язки людини зі світом, утверджується довіра до нього, створюється найкраща можливість забезпечити гармонію в системі «дитина – навколишній світ – дитина», розкрити здібності особистості. Малюк розвивається за законами природи, яка й наділяє його внутрішніми потенціями – своєрідними енергетичними джерелами розвитку, що позначаються на його поведінці та різноманітній діяльності. Сім’я формує певний спосіб життя, свою мікроструктуру, впливаючи таким чином на потреби, соціальну активність, психічний стан особистості.

Один з важливіших чинників, що мотивують розвиток дитини в дошкільні роки, бажання наслідувати старших, прагнути подорослішати. Тож наслідування, насамперед близьких людей, і є основним механізмом навчання в цей період. З якогось моменту в дитині ніби співіснують двоє людей: вона сама і дорослий - і саме їхня внутрішня взаємодія є чи не найбільшим стимулом її саморозвитку. Здатність відчувати іншу людину розвивається від самого початку життя немовляти. Вже за кілька днів після народження воно безпомилково вирізняє маму з-поміж інших людей.

Дитина народжується потенційно доброю, потребує захищеності, тепла, любові, ці потреби пробуджуються й розкриваються в спілкуванні в умовах безмежної батьківської любові.

Батьки вводять сина чи доню у світ своєї любов’ю. Саме через стосунки з ними, пройняті ласкою й ніжністю, дитина усвідомлює свою захищеність, упевнюється, що її люблять, дбають про неї. Водночас, психологічний супровід розвитку дитини корисно і для батьків. Дії дітей у відповідь на любов тата й мами поглиблюють у дорослих усвідомлення власної значущості й відповідальності за малюка. У такій атмосфері родинно-батьківської любові в дітей формується і поступово збагачується гама позитивних переживань, ставлень до близьких людей, вони вперше усвідомлюють сенс добро творчості.

Що посієш, те й пожнеш

Первинний спосіб взаємодії малюка з оточенням – емоційний, і проявляється він за довго до оволодіння мовленням. Це важлива передумова вироблення способів регулювання поведінки впродовж усього життя особистості. У перші роки важливо забезпечити дитині можливість набути повноцінний емоційний досвід, і передусім – переживати соціальні емоції. Здебільшого дорослі не дослухаються до оцінки дітьми ситуацій жорстокості, брехні, шахрайства, що демонструються у фільмах та комп’ютерних іграх, в яких ці ситуації рідко засуджуються, а часом навіть презентуються як вдалі шляхи досягнення мети. Наслідки негативних змін у сучасному житті не баряться. Варто лише згадати передачі на кшталт «Кумирів і кумирчиків», чи виступи дошкільнят у конкурсах «Крок до зірок», де маленькі, по-дорослому причепурені дівчатка співають дорослі хіти про кохання, імітуючи відверто сексуальні рухи низькопробних співачок. А із зали за цим спостерігають батьки, надзвичайно щасливі й горді за своїх донечок. Вони зовсім не замислюються над тим, як спотворюють душі їхніх дітей виступи в такому форматі.

Те, що у житті дитині в перші, такі важливі роки головне місце посіла сучасна мода дорослих, а не дитяча субкультура – питання культури дорослих. Показово, що в народній падагогіці чітко проглядається заборона на виконання дітьми ліричних пісень про кохання чи незрозумілих їм патріотичних пісень. Натомість дитячий репертуар з давніх-давен охоплював образи всіх предметів та явищ, які дитина спостерігає навколо себе, які розуміє і з якими спілкується (дощик та вітерець, сонечко й хмаринка, бджілка, метелик, бабка, котик і півник, зайчик та лисичка тощо). Мелодика таких пісень природно викликає в дитини позитивні емоції. Маємо замислитися: надто багато втрачаємо, залишаючи на поличках історії дитячий фольклор, дитячі музичні інструменти, ігри з речитативами й піснями тощо.
Усіх нас жахають ситуації, коли маленькі діти стають легкою здобиччю злочинців, або ще гірше – коли насильство чинять самі діти. А первинні причини таких поведінкових збочень слід шукати саме в родинному вихованні, адже у ньому мають закладатися основи ціннісних орієнтацій, зокрема й морально-етичних.

Варто було б узяти за основу пророче звернення Миколи Пирогова: «Вам, матері, моя порада. Замість посилати своїх дітей на театральну й банальну сцену, ходіть самі за лаштунками дитячого життя! Спостерігайте звідси за їхніми першими словами й першими порухами душі; спостерігайте їх тут і тоді , коли вони повернуться до вас стомлені грою й завжди готові знову гратися …»

Гуманізувати взаємини з дитиною

Виховний вплив сім’ї первинний. Процес виховання в ній значно природніший, ніж у дошкільному закладі: тут дитина має більшу можливість бути суб’єктом діяльності, ніж у колективні дитсадка. Тож, щоб побудувати повноцінний виховний процес у дошкільному закладі, педагоги мають змінити свою позицію стосовно сім’ї – бачити в ній найголовнішого партнера.

Без найтіснішого узгодження з родиною своїх вимог та виховних дій, особистісного суб’єктивного ставлення до дитини годі сподіватися на успіх. А мета ставиться саме така – гуманізувати суб’єкт-суб’єктні взаємини дорослого і дитини, розкрити малюкові смислове наповнення його індивідуального ціннісного простору та допомогти знайти в соціальному світі своє місце як активного суб’єкта. Без цього неможливо прищепити дитині базові цінності.

Дитинство – особливий світ, у якому малюк живе своїм уявленнями про добро і зло, честь і гідність. У нього виробляються власні критерії краси, що є основою людяності. Так, уявлення виникають і закріплюються на основі відповідних уявлень батьків, крізь призму яких дитина дивиться на світ. Саме взаємини з батьками формують у душі дитини ідеал, з яким вона зіставляє свої думки, вчинки. Але так буває лише за умови, що батьки від початку життя своїх синів та донечок якомога на довше стають їхніми найближчими друзями, однодумцями й партнерами. Емоційні взаємини між близькими дорослими і дитиною, розуміння внутрішнього світу малюка, емпатійне ставлення – головний засіб і неодмінна умова повноцінного духовного розвитку особистості.

Малюкові потрібен не просто дорослий, а саме значущий для нього, такий, що любить його. Не забороняє, не обмежує, а дає свободу; не бореться з негативними проявами поведінки дитини, а заохочує позитивні; не пригнічує, а запитує, радить і радиться, поділяє з нею й радість і прикрощі.

Виховувати добром

Схильність чинити добро чи зло не притаманна дитині від природи – вона виробляється в процесі життя. Це – основа людської культури, й закладається вона від народження (якщо не з моменту зачаття), формуючись протягом перших семи років дитинства. У вихованні юної душі важливий принцип: інтерпретуючи для дитини події та явища навколишньої дійсності, дорослий має робити акцент на проявах добра. Та важливішими за слова є справа, адже лише сприймаючи і спостерігаючи реальні прояви добротворення, дитина набуває здатність творити добро.

Традиційними звичками є поради виховувати дітей на позитивних прикладах, оберігати їх від споглядання горя, неприємних подій тощо. Але це не означає, що маля має бути лише споживачем добра. Слід учити його бачити прояви добра у житті й виробляти відповідне ставлення до нього. Саме вчити і виробляти, учити дивитися і помічати добро в буденному, викликати позитивні реакції на добрі вчинки й прищеплювати звичку (як основу потреби ) робити щось добре для рідних, друзів, знайомих і незнайомих людей.

Не варто сподіватися, що дитина сама засвоїть основи добра, якщо живе у культурній сім’ї. Цією здатністю від природи наділені лише одиниці, більшості дітей потрібна емоційна наука. Це і є родинна школа добра, де дітей навчають шанувати, любити не на словах, здійснюючи конкретні вчинки.

Формувати здатність творити добро

Важливо виробити в дитини навички розпізнавання та регулювання своїх емоцій, насамперед негативних. Доречні розмови про те, що в тих чи інших обставинах відчуває дитина, інші учасники подій. Приводом для таких бесід мають бути різноманітні ситуації, в які потрапляє дитина, спілкуючись з рідними у колі сім’ї, з однолітками в дитячому садку чи на прогулянці. Корисно аналізувати ситуації, описані в літературних творах і взяті з реального життя. Головне – давати дитині можливість вільно висловлювати свою оцінку, своє ставлення, розуміння.

Свою ж думку слід висловлювати чітко, зрозуміло, пояснюючи її. Важливо навчити дитину замислюватися над власним внутрішнім станом у певні моменти, розуміти причини його виникнення та наслідки, спокійно описувати свій почуття, добирати потрібні визначення, синоніми. Так поступово дитина навчається розуміти емоційний стан інших людей, співвідносити його з певною ситуацією. Цей досвід і має стати основною для вироблення вміння регулювати свою поведінку, для засвоєння
скажімо, правила: «Мене дражнять, а я не дражнюся». Формування в дітей здатності творити добро, переростання її у потребу та цінність потребує від дорослих певних вольових зусиль. Саме воля, робота душі допомагають боротися проти зла.

Не забуваймо: серце дитини черствіє дуже швидко, варто лише кілька разів знехтувати благородними пориваннями дитячої душі, не помітити їх. Але й на добро дитяче сердечко відгукується миттєво. Досить лише постійно підтримувати його паростки у дитячій душі, і незабаром відчуємо – дитина стає чутливою до добра, адекватно реагує на прояви зла.

Щоб утвердити добро, треба докласти значних зусиль, зуміти запалити в дитячій душі незгасний вогник – усвідомлення краси людського життя й людських стосунків. А зло легко утверджується саме, досить лише байдуже ставитися до дитячих турбот, вчасно не показати приклади добрих вчинків .

Виховувати осмислену поведінку

Дитина – суб’єкт власної діяльності, її активність і свобода взаємодіють із суб’єктністю та активністю дорослих. Відомо: осмислена соціальна поведінка закріплюється у дитини лише тоді, коли вона навчається ставити себе на місце іншого, коли свобода її поведінки стає усвідомленим вибором. Вона проявляється в ініціативній діяльності малюка, який самостійно обирає шляхи й способи досягнення мети. Свобода проявляється у вільному волевиявленні, і ця здатність чітко проглядається в поведінці вже старших дошкільнят. Осмисленість вибору дитини у цей період уже переконливо мотивується готовністю дотримуватися загальновизнаних цінностей.

Умова виховання вільної поведінки – суб’єкт-суб’єктне розвивальне спілкування, насичене любов’ю, розумінням, терпимістю у різних видах партнерської діяльності. В період дошкільного дитинства вкрай важливо розвивати довільність в емоційній сфері, пам’ятаючи, що психологічний механізм емоційної довільності пов’язаний з розвитком уяви, передусім в ігровій діяльності.

/Files/images/larisa/1.jpg

/Files/images/larisa/йй1.jpg

/Files/images/larisa/цйцц.jpg

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ЩОДО РОБОТИ ДИТИНИ ЗА КОМП'ЮТЕРОМ

Щоб робота дитини за комп'ютером не завдавала шкоди її здоров'ю, дотри­муйтеся таких рекомендацій.

Робоче місце дитини

Комп'ютерний стіл та стілець за розміроммають відповідати зросту дитини.Перевірте, чи не доводиться дитині повертатися до монітора, він має знаходи­тись не ближче 50 см від очей дитини.

Комп'ютерне місце має бутидобре освітленим,але так, щоб на монітор не по­трапляли відблиски від ламп та денне світло. Якщо є відблиски, змініть кут нахилу екрана, завісьте вікна, спробуйте опустити освітлювальні прилади нижче та повер­ніть екран монітору перпендикулярно до них.

Монітор потрібно розташуватитак, щоб погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20°.

Як правильно сидіти при роботі за комп'ютером

Стежте за тим, щоб дитина, сидячи за комп'ютером,рівно тримала спину,

не клала ногу на ногу, не задирала голови, не перегинала зап'ясток. Під ноги мож­на зробити підставку. Сидіти потрібно прямо або злегка нахилившись уперед із не­великим нахилом голови.

Між корпусом тіла і краєм столумає бути вільний простірне менше як 5 см. Руки вільно лежать на столі. Ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах під прямим кутом і розташовані під столом на підставці.

Вимоги до комп'ютера (монітора)

Монітор повинен відповідати міжнародним стандартам безпеки та мати маркування LR (LowRadiation). Сучасні монітори на рідких кристалах системи є кращими та безпечними. Відрегулюйте яскравість та контрастністьосвітлення монітору так, щоб дитині було якнайкомфортніше. Не допускається тимчасова не­стабільність зображення на моніторі.

У приміщенні, де працює комп'ютер, підвищується температура повітря, зни­жується відносна вологість, збільшується вміст двоокису вуглецю, повітря іоні­зується, а це несприятливо впливає на самопочуття. Деякі діти погано реагують на такі зміни. У них може з'явитися сухість у горлі, покашлювання.

Важливо пам'ятати, що системний блок комп'ютера має властивість натя­гувати на себе багато пилу, тому обов'язковими мають бутивологе прибираннята провітрюванняв кімнаті, де він стоїть. Підлогу в кімнаті краще не накривати килимом.

Час,який дитина проводить за комп'ютером

Дитині, яка ще не ходить до школи, достатньо буде проводити за комп'ютером не більше10-15 хвилин на день.Дітям, що мають погіршений зір, перебування за комп'ютером потрібно дозувати індивідуально. Заняття можуть бути не більше трьох разів на тиждень.

Гімнастика для очей при роботі за комп'ютером

Під час роботи на комп'ютері, а також після її закінчення, потрібно виконува­ти спеціальну гімнастику для очей: після 5 хв. роботи для 5-річних і 7-8 хв. — для 6-річних дітей. Тривалість гімнастики -1-1,5хв.

Вправа 1.На рахунок 1-4 заплющити очі, сильно напружуючи очні м'язи. По­тім на рахунок 1-6 розплющити очі, розслабивши м'язи, подивитися вдалину че­рез вікно. Повторити 4-5 разів.

Вправа 2.На рахунок 1-4, не повертаючи голови, подивитися праворуч і зафік­сувати погляд, потім на рахунок 1-6 подивитися вдалину прямо перед собою. Повторити вправу, але з фіксацією погляду ліворуч, вгору й додолу. Повторити двічі.

Вправа 3.Голову тримати прямо. На рахунок 10-15 поморгати, не напружую­чи очні м'язи.

Вправа 4.На рахунок 1-6 швидко перевести погляд по діагоналі: праворуч угору - ліворуч униз, потім прямо вдалину; потім на рахунок 1-6 подивитися лі­воруч вгору - праворуч униз, подивитися вдалину.

Вправа 5.На рахунок 1-4 заплющити очі, не напружуючи очні м'язи; на раху­нок 1-6 широко розплющити очі й подивитися вдалину. Повторити 2-3 рази.

Вправа 6.Не повертаючи голови (голова прямо), повільно робити кругові рухи очима вгору - праворуч, вниз - ліворуч. Потім у зворотний бік: угору - лі­воруч, вниз - праворуч. На рахунок 1-6 подивитися вдалину.

Вправа 7.Не рухаючи головою, на рахунок 1-4 перевести погляд вгору й зафіксувати його, на рахунок 1-6 - подивитися прямо перед собою; після чого аналогічно переводити погляд униз - прямо, праворуч - прямо, ліворуч - прямо.

Вправа 8.На шибці вікна ігрової кімнати на рівні очей дитини кріплять чер­воні круглі мітки діаметром 3-5 мм. За вікном намічають який-небудь віддалений предмет для фіксації погляду вдалині. Дитину ставлять на відстані 30-35 см від ві­кна і пропонують їй подивитися протягом 10 с. на червону мітку, потім перевести погляд на віддалений предмет за вікном і зафіксувати погляд на ньому протягом 10 с. Після цього по черзі переводити погляд то на мітку, то на обраний предмет.

Вплив на психіку

Психологи відзначають, що робота на комп'ютерірозвиває увагу.Утім слід пам'ятати, що помірне перебування за комп'ютером поліпшує концентрацію уваги, занадто тривале - погіршує.

Матеріали використані з «Спеціалізованого журналу медична сестра дошкільного закладу» № 1 за 2013 рік

Пам'ятка для батьків

ПРОВЕДЕННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВДОМА

Шановні батьки, піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад.

• Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.

• Виконуйте щоденно разом з дитиною ранкову гімнастику, проводьте загартувальні процедури, виходьте на прогулянку.

• Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.

• Розвивайте в дитини вміння виконувати вправи з основних рухів — вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, утриманні рівноваги, виконанні вправ із м'ячем.

• Грайте разом з дитиною в рухливі та спортивні ігри, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності, зокрема на свіжому повітрі.

• Організовуйте у вихідні дні пішохідні прогулянки, туристичні походи.

• Катайтеся разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через скакалку тощо.

• Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ — це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.

• Піклуйтеся про забезпечення дитячого організму необхідними вітамінами, зокрема у весняну пору року. Вводьте до щоденного раціону дітей сезонні овочі та фрукти.

• Беріть участь разом з дитиною у святах, розвагах, Днях здоров'я, які проводять у дитячому садку.

• Відвідуйте батьківські збори, конференції, лекції з питань фізичного виховання дітей, організовані педагогами дошкільного навчального закладу.

Дотримуйтеся рекомендацій

Консультація для батьків

Чи здорові випускники дитсадка ?

Важливе завдання дошкільного закладу – збереження фізичного і психічного здоров’я кожного вихованця , забезпечення готовності випускників до шкільного навчання , яке вимагає зміни ритму життя і значно більшого , ніж у дошкіллі , напруження усіх сил дитини . На жаль , чим старші діти , тим менше дорослі дбають про їхнє здоров’я і тим більше переймаються їхньою розумовою підготовкою . Вони забувають , що успішність майбутнього навчання залежить насамперед від фізичної загартованості , витривалості й працездатності малого школярика ,його спроможності подолати стрес , а також від його загальної життєрадісності й інтересу до пізнання . Будь – які порушення фізичних чи психічних функцій дитини стоять на заваді підвищенню вимог до неї , зміні її життя , опануванню нових знань і навичок . Дитині важко зосереджуватися , довільні процеси в неї розвиваються повільно , і вимоги вчителя виявляються непосильними . Це призводить до нових стресів і погіршення стану здоров’я .

На жаль , сьогодні лише 2 - 5 % випускників дошкільних закладів можуть бути визнані здоровими , 53 – 68 % мають різні функціональні відхилення , 30 – 42 % - хронічні захворювання . Отже , існує нагальна потреба в активізації впровадження у дитсадках здоров’язбережувальних технологій .

Прояви соціально – психологічної дезадаптації спостерігаються у 54 % вихованців міських та 72 % - сільських дитсадків . Помічено , що важче адаптуються хлопчики ( серед міських дітей таких – 63 % ,серед сільських 79 % ) . Також виявлено досить багато малюків з високим рівнем тривожності , особливо серед хлопчиків ( 23 % ) . Швидкий темп життя ,напруженість у суспільстві ,недостатність уваги батьків призводять до поступового погіршення цих показників .

Окремі показники порушення розвитку та здоров’я старших дошкільнят ( частка дітей , % )

- Соціально – психологічна дезадаптація – 63 %

- Морфофункціональні відхилення – 88,8 %

- Порушення постави – 63,4 %

- Нерозвинена здатність тримати рівновагу - 71,3 %

- Недорозвинена дрібна моторика – 53 %

Встановлено , що збереження необхідного для шкільного навчання високого рівня розумової працездатності та віддалення розвитку стомлюваності у дітей 5 – 6 років пов’язане з належним функціонуванням кардіореспіраторної та вегетативної нервової системи , станом опорно – рухового апарату та розвитком дрібної моторики , що й визначає основні завдання фізичної підготовки дітей до школи .

Причини порушень здоров’я

Показники фізичного розвитку старших дошкільнят невтішні : Недостатні координаційні можливості характерні для 71,3 % дітей , у 63,4 % спостерігається порушення постави , у 40,1 % - плоскостопість . Приблизно 29 % обстежених дітей не мають мінімально необхідної для безпечної статичної діяльності в школі витривалості м’язів спини .

Причину бачимо в тому , що в дитсадках старші вихованці невиправдано довго займаються статичною діяльністю з сенсорним та інформаційним компонентами . Дуже низький рівень рухової активності для 14 % дітей у містах , 10 % у сільський місцевості .

Поза межами дошкільних закладів у дітей також переважають статичні види діяльності : Майже 45 % малят кілька разів на тиждень додатково займаються у гуртках ( « Розвивалки » , іноземна мова , малювання ) , 65 % дідей проводять до двох годин на день перед телевізором або за комп’ютером . За останні 10 років ситуація погіршилася . У 2004 році так довго дивилися телевізор на 16 % дітей менше ( 49 % ) , а комп’ютери були значно менш доступними . Досліджено , що з поширенням у суспільстві комп’ютерної техніки зростає небезпека для дитячого здоров’я , а пропагуванням здорового способу життя майже ніхто не переймається .

Дуже багато міських дітей ( 43,7 %) вкладаються спати пізно ( після 21,30 годин ) . Це не відповідає хронологічним ритмам дитячого організму і з часом призводить до накопичення втоми й зниження мотивації до навчання .

На жаль , 36 % сучасних дошкільнят не хочуть займатися фізкультурою , яка допомагає зрости витривалими , зміцнює опорно – руховий апарат ; 18 % не люблять малювання , необхідного для розвитку дрібної моторики . Як наслідок – ризик розвитку втоми у 5,1 раза вищій від задовільного , психоемоційних відхилень – у 3,5 раза ,порушення постави та плоскостопості – у 2,2 раза ; незадовільна координація рухів зустрічається у 3,4 раза за норму.

Виявлено , що найбільше порушень постави (95,2 % ) мають дошкільнята з недостатньою масою тіла . У них ризик появи таких порушень в 1,6 раза вищий , ніж у дітей з гармонійним фізичним розвитком . Тому для худорлявих малюків украй важливим є зміцнення м’язового корсета .

Висновок однозначний : Педагогам і батькам слід активно залучати дітей до фізичної діяльності й не нехтувати вправами на розвиток дрібної моторики .

Інтегральним показником , який охоплює функціональний стан серцево – судинної , дихальної , м’язової систем організму , а також фізичний розвиток дітей , є рівень їхнього соматичного здоров’я . На жаль ,більшість старших дошкільнят мають низький рівень соматичного здоров’я , що підтверджує недосконалість функціонування у них різних систем організму . А це набагато важливіші показники готовності до школи , ніж спеціальні знання і вміння читати , до чого сучасні батьки прагнуть найбільше .

Готовність до навчання в школі

Готовність до школи визначається як рівень морфофункціонального та психічного розвитку організму дитини , за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними , не призведуть до порушень здоров’я , соціально – психологічної дезадаптації та зниження ефективності навчання .

На жаль , сьогодні 49 % шестирічних та 13 % семирічних учнів перших класів функціонально не готові до навчання в школі . Достатній рівень мотиваційної готовності за три місяці до початку навчання мають лише 62 ,5 % дітей ( 56,8 % хлопчиків та 68,1 % дівчаток ) ; достатній розвиток дрібної моторики – лише 22,5 % .

Другим інтегральним показником готовності дитини до школи після соматичного здоров’я є розумова працездатність та її динаміка під час навчання .

Так , частка дітей зі сприятливою динамікою працездатності зменшується в 45,8 % на початку тижня до 26,8 % наприкінці , а відсоток дітей з сильною та вираженою втомою , навпаки , зростає з 23,3 % до 46,5 % . На початку навчального тижня кількість дітей із середнім та високим рівнем розумової працездатності перед навчальним заняттям складає 16,5 % ,а після занять – 20,3 % ;наприкінці тижня – 53,2 % та 24,6 % відповідно .

Тож педагоги мають подбати про оптимальне чергування різних форм діяльності дітей , надавати вихованцям час на нерегламентовану самостійну діяльність ( ігри , спостереження в природі , творчі заняття ) , враховувати їхні індивідуальні особливості , визнаючи інтелектуальне та фізичне навантаження .

Батькам , які прагнуть якомога раніше віддати малюка до школи , не зважаючи на ступінь його фізіологічної зрілості , треба знати : сучасними дослідженнями встановлено , що показник розумової працездатності й перемикання уваги у шестирічних випускників дошкільних закладів значно нижчий , ніж у семирічних, - і до , і після занять, як на початку навчального тижня , так і наприкінці. І це закономірно, адже сьомий рік життя надзвичайно важливий для розвитку дитини. Це період глибоких фізичних , фізіологічних і особистісних змін , який за умови екологічно сприятливої організації життя дитини забезпечує значний стрибок функціональних можливостей що до здійснення розумової праці . А отже , готує майбутніх першокласників до шкільних навантажень без зайвих стресів і порушень здоров’я .

Слід акцентувати увагу на високій імовірності розвитку втоми та психоемоційних відхилень внаслідок не завжди правильної організації навчання у закладах освіти – відносний ризик відповідно у 3,4 та 2,8 раза вищий від задовільного .

Гігієнічні рекомендації щодо здоров’я дітей

Аналіз показників здоров’я дітей визначає спрямування рекомендацій щодо забезпечення сприятливих умов для навчання і фізичного виховання дітей у дошкільних закладах .

Рекомендації щодо забезпечення профілактично – оздоровчої спрямованості освітнього процесу

- Дотримуватися оптимального для дошкільнят режиму дня ( чергування різних видів діяльності , тривалі прогулянки , чіткий режим харчування , обов’язковий денний сон , вдосталь часу на самостійну діяльність тощо ) .

- Формувати у дітей культурно – гігієнічні навички під час режимних моментів .

- Забезпечувати оптимальну рухову діяльність , що задовольняє фізіологічні та біологічні потреби дитини в русі .

- Оптимізувати освітній процес . Зміст навчально – виховної діяльності , її тривалість і емоційна насиченість , використання наочності і технічних засобів мають відповідати віковим особливостям дітей , стану їхнього здоров’я та самопочуттю .

- Постійно стежити за показниками захворюваності дітей , рівнем досягнутого фізичного та психічного розвитку , функціонального стану організму і відповідно коригувати освітній процес .

- Забезпечити збалансоване харчування відповідно до віку дітей та характеру їхньої діяльності .

- Організувати систематичне виконання дітьми спеціальних фізичних вправ для профілактики порушень у функціонуванні опорно – рухового апарату .

Фізкультурно – оздоровчі заходи у режимі дня дітей

Ранок : Ранкова гімнастика 8 – 10 хв. Рухливі ігри 1 – 2 . Самостійна рухова діяльність 60 хв.

Заняття : Фізкультхвилинки 2 – 3 хв. Фізкультурні паузи 8 – 10 хв.

Друга половина дня : Індивідуальна робота 8 – 10 хв. Рухливі ігри 1 – 2 хв. Точковий масаж 5 – 7 хв.

Упродовж дня : Рухливі ігри ( прогулянка ) 3 – 4 . Профілактична і коригувальна гімнастика 15 – 20 хв. Індивідуальна робота 8 – 10 хв. Заняття з фізичної культури 30 – 35 хв. Гімнастика після денного сну , загартовування 8 – 12 хв.

Особливе значення для формування резерву здоров’я дітей має якість проведення занять з фізкультури : Неправильна їх організація підвищує ризик появи множинних морфо функціональних відхилень у 4,2 раза ; Плоскостопості й порушень постави у 2,4 раза ; Погіршення функціонального стану серцево – судинної системи у 2,8 раза .

Своєчасна корекція рухової активності дітей упродовж дня , формування правильної постави сприяють підвищенню функціональних можливостей організму , нормалізації обміну речовин , позитивному перебігу адаптації до змін у навчальній діяльності та навколишньому середовищі .

Для розвитку дрібної моторики необхідно щодня відводити час на пальчикові вправи та ігри , а також на ігри с паличками , плетінням тасьми , прості графічні диктанти , розфарбовування , відтворення за допомогою рук персонажів тіньового театру , складання мозаїки , пазлів , картинок з геометричних фігур тощо .

Робота педагогів має бути націлена на підтримання в дитини бадьорого життєрадісного настрою , профілактику проявів негативних емоцій і нервових зривів , удосконалення всіх функцій організму , гармонійний фізичний розвиток на стимулювання інтересу до рухової діяльності , формування фізичноі культури , потреби у здоровому способі життя , позитивних морально – вольових якостей . Тільки за таких умов освітній процес буде сприятливим для фізичного і психічного здоров’я дітей .

«Вплив культури харчування на здоров'я дитини»

Однією з найвагоміших причин стану здоров’я дітей дошкільного віку є порушення структури харчування та зниження його якості. Чи мало захворювань і патологічний станів,зокрема недостатність мінеральних речовин та вітамінів,призводять до погіршення здоров’я дітей. Тому формування культури харчування дошкільників має важливе соціально-гігієнічне значення.

Культура харчування як складова способу життя людини охоплює пошук,

вибір приготування і вживання їжі,а також усі супутні процеси. Формується вона з дитинства і впливає на стан здоров’я й у дорослому віці.

Від місця,яке займає їжа в ієрархії цінностей дитини,від якості та кількості їжі,етеки та естетики харчування залежить рівень культури харчування.

З – поміж значущих проявів нераціонального харчування у дітей виокремлюють:

· надлишкове вживання солі,цукру,насичених жирів;

· дефіцит мікронутрієнтів;

· недостатнє вживання молочних продуктів,риби,овочів та інших продуктів,які є джерелом харчових продуктів.

У дошкільних навчальних закладах загального типу дитина перебуває 9-10 годин поспіль та отримує організоване харчування(сніданок,обід,полуденок), що

забезпечує її добову потребу в поживних речовинах та енергії приблизно на 75-80 %.

Саме тому під час організації харчування в дошкільних навчальних закладах важливо не лише нагодувати дитину,щоб вона не залишилася голодною.Важливо докласти зусиль до того,щоб сформувати в неї культуру харчування,як невід’ємну складову здорового способу життя.

Зверніть увагу! Якщо дитина не снідає,часто вживає солодкі газовані напої,цукерки,напівфабрикати та їжу швидкого приготування,це призводить до виникнення надлишкової маси тіла.Багаті на жири та бідні на клітковину раціони спричиняють захворювання серцево-судинної системи,ожиріння тощо.

Харчування – це не лише фізіологічний,а й соціально та культурно зумовлений процес.З огляду на це,окрім організації раціонального харчування треба проводити просвітницьку роботу не лише з працівниками ДНЗ,а і з батьками.

Культура харчування – на явність і застосування знань щодо фізіології травлення,режиму та раціону харчування,кількості та якості їжі,питного режиму,способів приготування,вживання,умов зберігання,правил поєднання та особливостей впливу різних продуктів на психофізіологічний стан людини.

Чинники, що впливають на культуру харчування в сім’ї

Особливості культури харчування формуються у дитинстві та мають доволі стійкий характер.Найімовірніше,дитина,яка харчується неправильно, не змінить своїх звичок і в подальшому житті.

Тому для формування культури харчування передусім доцільно розглянути ті чинники,що впливають на культуру харчування дітей:

· харчова поведінка батьків;

· приклад авторитетних для дитини людей;

· реклама продуктів харчування.

Вплив батьків у вихованні як позитивних,так і негативних смакових звичок дитини переважає вплив інших дорослих.Майже завжди культура харчування дитини визначається харчовими уподобаннями та культурою її батьків.Наприклад,якщо батькі постійно готують напівфабрикати або купують готову їжу,то цілком логічно,що дитина звикає до такого харчування та залюбки їсть такі продукти.Так формується замкнуте коло,бо батьки вважають,що саме це і є улюбленою їжею їхньої дитини.

Зверніть увагу! Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові уподобання матері,адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування.З нею дитина частіше спілкується та проводить більше часу,аніж з іншими членами сім’ї.

Культура харчування авторитетних для дитини дорослих або інших дітей впливає на розвиток вибірковості в їжі.Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться,що робить дорослий або старша дитина,і наслідує їхні дії.

З огляду на те що «копіювання за зразком» є основним способом формування поведінки й більшості навичок дитини в дошкільному віці,оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування.

Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп’ютера,то більше реклами вона сприймає.Засоби маніпулювання свідомістю стимулюють бажання дитини вживати саме ту їжу чи напої,які пропонує в напрочуд яскравій формі реклама.Зазвичай дитина обирає їжу,схожу на домашню,а також ту,що рекламують:цукерки,шоколад,чіпси,фаст-фуд тощо.

Харчування в ДНЗ відрізняється від цих пріоритетних для дитини продуктів і страв,що спричиняє додаткові труднощі в процесі адаптації до умов закладу та подальшого формування культури харчування дитини.

Особливості формування культури харчування дитини

Неофобія – це природний захисний механізм,що дає змогу дитині уникати вживання в їжу незнайомих та нових продуктів.Неофобія притаманна дитині від народження,проте у підлітковому віці її вплив слабшає,поступаючись експериментуванню з новими продуктами,напоями тощо.

Пік неофобії припадає на вік від 2-6 років.До того ж хлопчики перебірливіші в їжі,ніж дівчатка.

Виокремлюють такі причини неофобії:

· персональні(генетичні)чинники;

· сімейні та етнокультурні харчові традиції;

· соціальні впливи в організованому дитячому колективі.

Окрім того,неофобія пов’язана із зовнішніми чинниками,зокрема різноманітністю доступної дитині їжі.Уподобання нового продукту збільшує бажання дитини скуштувати й інші незнайомі раніше страви.

Подолання неофобії залежить від харчової поведінки оточення,а особливо – батьків.Спостерігаючи за тим,як інші їдять незнайомі страви,дитина поступово позбавляється страху перед новим.При цьому спостереження за оточенням впливає на дитину сильніше,ніж умовляння та розмови про їжу.Щоб позбутися неофобії,дітям зазвичай необхідно приблизно 15 разів спробувати новий продукт.

Питання звикання до нової їжі постає в період адаптації дитини до умов ДНЗ.Звикання до їжі,яку їй пропонують у нових умовах,є одним із гострих,а інколи й болючих питань не лише для дитини,а і для вихователів групи.Вихователі,які приймають новачків мають знати,що дітей у жодному разі не можна змушувати їсти.Дитина має сама захотіти.Також вихователі мають звернути увагу,власне,на процес прийому їжі.Оскільки етика та естетика також визначають культуру харчування.Подолання неофобії та неприйнятних звичок харчування,наприклад їсти руками,є процесом тривалим і потребує від вихователів терпіння й витримки.

Чи можна змінити харчові уподобання дитини

Науково та експериментально доведено, якщо дитині,яка відмовляється їсти певні овочі, показати тематичний відеоролик, де старші діти,персонажі казок чи фантастичні герої їдять їх залюбки, то вона змінить ставлення до цих продуктів харчування.Після перегляду фільму більшість дошкільників, наслідуючи дії героїв,починають вживати овочі, від яких відмовлялися.

Якщо вдома заведено сервірувати стіл та прикрашати страви,то дитина надаватиме перевагу домашній їжі, а не тій,що рекламують.Коли дитина має вільний доступ до їжі, то вона частіше обирає «заборонені» продукти, рідше – «дозволені» й корисні.особливо, коли батьків немає поряд.Тому якщо необхідно підвищити привабливість певного продукту або страви для дитини,один із способів це зробити – створити ситуацію їх штучного дефіциту.Сформувати культуру харчування дитини та сприяти ефективній організації харчування у ДНЗ допоможе дотримання рекомендацій щодо формування культури харчування дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо формування культури харчування дитини

Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування,створюючи певний ритуал вживання їжі.Водночас не можна змушувати дитину їсти або доїдати,тиснунит на неї,навіювати почуття вини.Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого,який спонукає дитину доїдати.

1. Пояснюйте дитині,що під час харчування уся її увага має бути зосереджена на їжі.

2. Підвищуйте обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами – відгадуйте загадки,проводьте бесіди – розмірковування тощо.

3. Формуйте смакові звички та культуру поведінки дитини за столом доброзичливим тоном,висловлюючи віру в її потенційній можливості.

4. Зверніть увагу,що діти вразливі,надто довірливі,легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих,тому їх культура харчування залежить від культури харчування дорослих.

5. Пам’ятайте,що ваше неадекватне ставлення до харчування дитини може призвести до установлення умовно-рефлекторних механізмів щодо психічної потреби в їжі – підвищеної або зниженої.Чинниками такого становлення є:

· занепокоєння дорослих надмірною чи недостатньою вагою дитини;

· підкреслена увага до того,скільки з’їла дитина;

· впевненість,що треба їсти більше,або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини.

·

Якщо дитина відмовляється від їжі

1. Не обіцяйте дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву,на кшталт: «Їж,а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти,не підеш на прогулянку»,оскільки це знижує цінність їжі та важливість процесу її вживання.

2. Не вмовляйте,не залякуйте та не відволікайте дитину іграшками,читанням книг,іграми,аби вона з’їла поцію.Це призводить до формування неприйнятних звичок о культурі харчування.

3. Не перегодовуйте дитину,адже вона з’їдає стільки,скільки потребує її організм у певному віці.

4. Намагайтеся зрозуміти причину поганого апетиту дитини або,навпаки,підвищеної потреби в їжі.Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежить не від якості або саку страв,а від інших чинників,серед яких нежить,погане відчуття запахів,некомфортні умови перебування,конфліктні чи стресові ситуації тощо.

5. Проконсультуйтесь з педіатром,якщо дитина страждає на часті дисбактеріози.Надмірно перебірливість в їжі може причиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів,після яких у дитини з’являються больові відчуття.

6. Застосовуйте прийом «активного слухання»,якщо дитина відмовляється від їжі через утому або засмучення.У такому разі дорослий показує дитині,що розуміє її переживання, «чує» її.Запропонуйте дитині допомогу,озвчивши її відчуття: «Ти стомився,тобі сьогодні складно,тому я допоможу тобі,давай погодую».

7. Відтермінуйте прийом їжі,якщо дитина втомлена або засмучена.Результатом мудрости,стриманої поведінки дорослого стпне те,що дитина передумаєта почне їсти.

Як поліпшити апетит дитини

Не садіть дитину під час приймання їжі спиною до дверей,тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит.Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини і, зокрема, бажання їсти.

1. Не об’єднайте за одним столом дітей ,які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали одне одного під час їжі.

2. Можете увімкнути приємну тиху музику,яка подобається дітям.Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм.

3. Стежте за температурним режимом.У приміщенні,де їдять діти,не має бути душно чи жарко,адже це різко знижує апетит.

4. Не примушуйте дитину сидіти за столом в очікуванні їжі – це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

5. Під час годування дітей уникайте негативних емоцій та неприємних розмов між працівниками дитсадка та з батьками.

6. Не сваріть дитину перед та піл час прийому їжі,адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

7. Не виправляйте помилки дитини в грубій та різкій формі,на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо.Це негативно відображається на апетиті дитини та її ставленні до процесу харчування.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо особливостей організації харчування дитини під час адаптації до умов дитячого садка

Не варто намагатися змінювати стереотип поведінки дитини,зокрема і звички харчування у перші дні перебування в ДНЗ.

1. Не змушуйте дитину їсти,якщо вона відмовляється, - це посилить негативне ставлення до нового оточення.

2. Підсолюйте порцію дитини невеликою кількістю солі,якщо вдома дитина звикла до солонішої їжі.Згодом кількість солі можна зменшити до загального рівня.Така поступова адаптація дитини до смакових особливостей їжі в дитсадку триває 2 -3 тиждні.

3. Порадьте батькам на початку періоду адаптації годувати дитину удома спокійно і без поспіху.

4. Нову для дитини страву вводьте в раціон невеликими порціями.Ліпше покласти дитині меньшу кількість їжі,а потім,за її бажанням додати ще.

5. Поясніть дитині корисність нової страви,що допоможе перебороти її неофобію та сприятиме зацікавленню новою стравою.Поінформуйте дитину про склад страви,спосіб її приготування,смак долучить дитину до розмови про страву чи її компоненти.

6. Порадьте батькам приготувати вдома нову страву відповідно до меню дитячого садка.

7. Дошкільника-новачка під час обіду можна посадити за стіл до дітей,які добре ідять.Вплив однолітків та бажання наслідувати оточення позитивно позначається на бажанні дитини їсти.

Консультація

Як підготувати дитину до свята

Шановні батьки, підготовка дитини до свята, очікування свята - це велика відповідальність, психологічне навантаження.

Пропонуємо поради, які допоможуть вам підготувати дитину до свят.

Зовнішній вигляд дитини

Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).
Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.
Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.
Щоб переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома.

Розучування ролі

При написанні сценаріїв свят враховується програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музичний зал).
Під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевнено допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити себе артистом, який виступає на сцені, перегляньте телепередачі за участю дітей, зверніть увагу дитини як треба танцювати, співати і т.д. Поуправляйтесь перед дзеркалом.
При потребі отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, психолога.

Присутність батьків

Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.
Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

Перегляд свята

  • Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.
  • Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.
  • Огляньте виставку поробок.
  • До зали заходьте після запрошення.
  • Вимкніть мобільний телефон.
  • Не коментуйте виступи дітей під час свята.
  • Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це може мати небажані наслідки.
  • Підтримуйте виступ дітей оплесками.
  • Після закінчення свята дочекайтесь коли діти вийдуть до групи.
  • Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитину, попередивши вихователя і зробивши запис у "Зошиті тимчасової відсутності дитини".
  • Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.
  • Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись, чи у вас склалися особливі обставини і ви прийшли з маленькою дитиною пропонуємо свято подивитись у фоє.
  • Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в вашій любові в будь-яку хвилину.

Пам'ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.

Азбука для родителей

(учите ребенка правилам безопасности)

Имя, фамилию, адрес и номер телефона учите с ребенком с самого раннего возраста.

Будьте терпеливы,обучая детей!

Они должны найти в Вашем лице дружелюбного и внимательного учителя.

Вероятность травм ребенка снизится, если не пожалеть времени и показать, как выполнять те или иные дела по дому, доступные ему.

Грязная, испачканная одежда, которая огорчила чистоплотную маму. За ней иногда кроется тяжелый ушиб живота или повреждение внутренних органов. Дети, опасаясь наказания, порой могут скрыть факт происшедшей травмы или преуменьшить значение происшествия. Поэтому в случае повреждения никогда не нужно торопиться упрекать или тем более наказывать ребенка, необходимо спокойно и доброжелательно разобраться в том, что произошло.

«Дозированный опыт»- это когда ребенку дают убедиться, что вода, утюг и головешка обжигают, иголка колется и т.п. Он снижает потери от самостоятельных «проб и ошибок».

Если Ваш метод обучения детей безопасному поведению – запрет, то доступно объясняйте ребенку необходимость его соблюдения. Помните, что запретов должно быть не много.

Животныемогут нанести травму ребенку. Учите детей бережно ухаживать за ними, не дразнить, избегать опасных действий.

Защищайтесвоих детей, пока они не повзрослеют достаточно, чтобы овладеть специальными навыками безопасности.

Игрушки и личные вещи учите содержать в порядке и убирать на место. Помните, что порядок в доме не только для красоты, но и для безопасности.

Кислоты, лаки, растворителии другая бытовая химия не должны храниться в посуде из-под напитков и всегда должны быть недоступны ребенку.

Лекарства,в том числе и витамины, могут быть опасны для ребенка. Убирайте их из виду. При употреблении придерживайтесь инструкции и рекомендаций врача.

Мультфильмы и детские передачи переполнены материалом для обучения безопасности. Используя ситуации,

в которые попадают герои, можно задать ребенку вопросы типа:

«Как ты думаешь, почему он так поступил?», «Как она умудрилась попасть в такую трудную ситуацию?», «Что может произойти, если мальчик или девочка так сделают?» и обсудить их.

Не увлекайтесь примерами опасных ситуаций, произошедших с другими детьми. Это может вызвать ненужные страхи. Обучать ребенка безопасному поведению нужно на собственном примере. Дети копируют Вас. Не забывайте об этом.

Программы по безопасности для взрослых не рекомендуется смотреть детям, поскольку они полны криминальной статистики и ненужного натурализма.

Спички и зажигалки– не игрушки для детей. Не оставляйтеих в доступных

для дошкольников местах.

Телефоны служб спасения учите вместе с детьми. Напишите их и повесьте около телефонного аппарата.

Уходя из дома ненадолго, найдите ребенку интересное занятие(игру),

чтобы он не стал искать себе другое,может быть, опасное занятие.

Факты выпадений детей из окон и с балконов убеждают, что они должны быть надежно закрыты,если в комнате играют дети.

Режущие и колющие предметыхраните в специально отведенных местах и учите детей пользоватьсянекоторыми из них в Вашем присутствии.

Холодная вода– Ваш помощник при порезах, ушибах, ожогах.

Цените в Вашем ребенке находчивость, уверенность и самостоятельность. Не ограничивайте активность ребенка, а направляйте ее в «нужное» русло.

Чрезмерно опекаемым детям не позволено выработать собственные инстинкты и оценки, поэтому они не способны обрести навыки для распознавания опасных или подозрительных ситуаций.

Широко распространенные электроприборымогут быть доступны в обращении ребенку, начиная с 4 лет, если Вы научите его пользоваться ими только в Вашем присутствии и с Вашего разрешения.

Щетка, мыло и зубная пастадолжны быть спутниками Вашего малыша с ранних лет.

«Это нельзя, а это можно» - такое пояснение важно для правильной ориентировки ребенка в мире незнакомых ему вещей и отношений. Всегда говорите ребенку, что ему можно делать, чем играть.

Юные исследователи – это хорошо, но лучше, если они занимаются изучением предметов и механизмов вместе со взрослыми или рядом.

Ясно и понятно объясняйте ребенку правила поведения, но главное – упражняйтесь вместе с ним и в их соблюдении.

Консультація для батьків

«Розвиток мови дошкільників в іграх»

Засвоєння знань дітьми відбувається значно швидше в грі, ніж на заняттях. Діти, захоплені задумом гри, не помічають того, що вони вчаться, хоча їм доводиться стикатися з труднощами при вирішенні завдань, поставлених в ігровій формі. Ігрові дії в іграх і вправах завжди включають в себе навчальну задачу. Вирішення цього завдання є для кожної дитини важливою умовою особистого успіху в грі і його емоційного зв'язку з іншими учасниками. Для того, щоб займатися розвитком мови Вашого малюка, зовсім необов'язково саджати дитину за стіл, створювати атмосферу уроку. Існує багато ігор, в які можна грати з малюком по дорозі в дитячий сад, на прогулянці, в транспорті. Крім цього, граючи з дитиною, ви створюєте емоційний зв'язок, дружні довірчі відносини з Вашим малюком.

Словесні мовні ігри

«Як тебе звати?» (народна гра)

Мета. Активізувати похідні найменування та його форми; співвідносити похідний дієслово і рух.

Учасники гри сідають кружком на стільці (на траву). Водящий дає кожному яке-небудь смішне ім'я (або діти вибирають ім'я самі): Бульбашка, Мітла, Гребінець, Авторучка, Самоскид і т. Д. Після цього ведучий ставить запитання. Відповідаючи на них, треба повторювати тільки «своє слово» (бульбашка, мітла і ін.). Відповідати треба швидко, не замислюючись. Ні в якому разі не можна сміятися. Інші нехай сміються, а той, з ким говорить ведучий, повинен відповідати серйозно. Навіть посміхатися не можна.

Водящий підходить до того, кого він назвав Мітлою, і важливо попереджає:
Хто помилиться, той попадеться!

Хто засміється, тому погано доведеться!

Після цього він запитує:

- Хто ти?

- Мітла.

Ватажок показує на волосся граючого і питає:

- А це в тебе що? Мітла.

Ватажок показує на руки:

- А це в тебе що? Мітли!

Ватажок показує на ноги:

- А це? Мітли.

- А що ти їв сьогодні вранці? Мітлу!

- А на чому ти їздиш по місту? На мітлі!

Можна попросити дитину уявити собі собаку і розповісти про неї якомога більше: яка в неї шерсть, що вона любить їсти, якої форми у неї хвіст і вушка, який у неї характер і т.д. Діти називають пропозиції по черзі.
Інші теми: "Яка буває весна?", "Яка буває корова?" і т.п.

Гра «Вгадай, хто мій друг»

Для цієї гри вам знадобляться картки із зображеннями тварин, для кожної гри-заняття окрема тема - домашні тварини, дикі тварини, птахи, риби і т.д. Кожна дитина повинна вибрати картку з твариною так, щоб не бачили інші діти і придумати тварині ім'я. Тепер потрібно дати час для складання розповіді про її життя.

Наприклад, дитина вибрала картинку зі слоном. Назвала його Філя. Потім розповідає про нього: Мій Філя живе в Африці, він дуже великий і добрий, він любить їсти фрукти та овочі. Філя навіть виступає в цирку і так далі. Інші діти намагаються вгадати, про яку тварину йде мова. Можна зобразити ходу тварини.

Гра «Відповідай швидко!»

Грати можна удвох і компанією. Один з гравців називає три прикметники, що позначають різні характерні властивості будь-якого предмета - колір, смак, розмір і т.п. Другий гравець повинен швидко назвати предмет, що відповідає цим ознакам:

Дзвінкий, швидкий, веселий ... (м'яч)

високий, міцний, цегляний ... (будинок)

руда, пухнаста, хитра ... (лисиця)

зелена, колюча, святкова ... (ялинка)

Гра «Третій зайвий»

У цій грі діти вчаться класифікувати предмети за ознаками. Для дітей 5-7 років завдання ускладнюються:

- Дощ, сніг, річка;

- Лікар, турист, шофер;

- Тінь, сонце, планета;

- Мороз, хуртовина, січень;

- Камінь, глина, скло;

- Двері, килим, вікно;

- Море, річка, басейн.

Граючи в цю гру, діти навчаться порівнювати, узагальнювати властивості предметів і, нарешті, розуміти значення таких понять як висота, ширина, довжина; класифікувати предмети за формою, розміром, кольором. Спочатку питання задає дорослий, а дитина відповідає. Потім потрібно дати можливість дитині проявити себе.

Приклади:
- Що буває високим? (дерево, стовп, людина, будинок). Тут доречно запитати, що вище - дерево або будинок; людина або стовп.

- Що буває довгим (коротким)?

- Що буває широким (вузьким)?

- Що буває круглим (квадратним)?

У гру можна включати найрізноманітніші поняття: що буває

пухнастим, м'яким, твердим, гострим, холодним, білим, чорним і т.д.

Вправа «Хто без чого обійдеться»

Допомагає дитині навчитися виділяти істотні ознаки. Дорослий зачитує ряд слів. З цих слів треба вибрати тільки два, найважливіших, без чого головний предмет не може обійтися. Наприклад, сад ... які з слова найголовніші: рослини, садівник, собака, паркан, земля? Без чого саду бути не може? Чи може бути сад без рослин? Чому? .. Без садівника ... собаки ... забору ... землі? .. Чому?

Кожне з передбачуваних слів докладно розбирається. Головне, щоб дитина зрозуміла, чому саме те чи інше слово є головним, істотною ознакою даного поняття.

Зразкові завдання:

Чоботи (шнурки, підошва, каблук, блискавка)

Річка (берег, риба, рибалка, вода)

Місто (автомобіль, будівля, натовп, вулиця, велосипед)

Гра (карти, гравці, штрафи, покарання, правила)

Читання (очі, книга, картинка, друк, слово)

Війна (літак, гармати, битви, рушниці, солдати)

Школа (вчитель, учні, столи, стільці, книги, зошити)

Другий варіант. Називаємо слова, і питаємо: чого не може бути без цього предмета, для чого або кого воно найголовніше?

«Хто це?» Знайомимося з професіями

Для гри добре мати картки із зображенням людей різних професій та інструментів.

1 варіант: Задаємо питання: хто лікує хворих? Хто вчить дітей у школі? Хто готує обід? Хто працює на тракторі? Хто розносить листи й газети? Хто шиє сукню?

2 варіант: Питання: що робить двірник?

Що робить лікар? електромонтер? вчитель? шофер? маляр? перукар?

3 варіант. Придумуємо загадки. Наприклад: ця людина працює на вулиці, у неї є мітла, лопата.

4 варіант. «Кому що потрібно?» Що потрібно листоноші? Що потрібно перукарю? І навпаки: кому потрібні ножиці? Кому потрібна голка?
Придумуємо розповідь.

Ігри для підготовки до читання

Кидаємося складами.

Грати можна і вдвох, і великою компанією, як і в попередній грі, використовуючи м'яч. Один гравець називає який-небудь склад, а інший повинен додати до цього стилю свій, так, щоб вийшло слово.

Важливо! Діти повинні дотримуватися правил орфографії: ділити слова на склади правильно і вимовляти їх так, як вони пишуться.

Гра «Ланцюжок»

Гра зі словами для будь-якої кількості учасників. Виберіть кілька приголосних букв і запишіть їх на листку паперу. Придумайте слова, які включали б у себе всі ці букви. Букви можна міняти місцями, додавати до них інші приголосні. Виграє той, хто придумав більше слів.

Кiлькiсть переглядiв: 592

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.