Документи для прийому дитини до закладу дошкільної освіти

Медичну карту дитини скасовано. Які ж документи мають надавати батьки для прийому їхньої дитини до закладу дошкільної освіти?

Основною формою первинної облікової документації для ведення медичних записів щодо дітей від народження до 17 років є Історія розвитку дитини (форма №112/о), затв. наказом МОЗ України від28.07.2014 №527. Цю форму зберігають у закладі охорони здоров’я. Донедавна чинною була Форма №026/о «Медична карта дитини (для дошкільного та загальноосвітнього навчальних закладів)». Та її скасували як таку, що не відповідає законодавству.

Які ж документи мають надати батьки при прийомі їхньої дитини до закладу дошкільної освіти?

Перелік документів для приймання дитини

Прийом дітей до ЗДО здійснює керівник протягом календарного року на підставі таких документів, як:

· заява батьків про приймання

· медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати ЗДО

· довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення

· свідоцтво про народження.

Це виключний перелік документів, визначений пунктом6 Положення про дошкільний навчальний заклад. У цьому ж пункті вказано додаткові документи для прийому дітей:

· до закладів (груп) компенсуючого типу

· в інклюзивні групи.

Клінічний протокол

Оскільки до закладів дошкільної освіти приймають дітей віком від 1року, періодичність медичних оглядів визначена наказом МОЗ України «Про затвердження Клінічного протоколу медичного огляду за здоровою дитиною віком до 3 років» від20.03.2008 №149. За Клінічним протоколом медогляд дітей здійснює лікар, який спостерігає за дитиною за місцем проживання:

· педіатр

· або сімейний лікар.

Додаткові огляди здорової доношеної дитини віком до 3 років не передбачені. Їх проводять лише за:

· показаннями, обґрунтованими письмово в Історії розвитку дитини (форма №112/о)

· поінформованої згоди батьків.

Отже

Для відвідування закладу дошкільної освітидостатньо надати довідку від лікаря-педіатра чи сімейного лікаря, яка засвідчує той факт, що дитина здорова. Якщо дитина має захворювання, то за рішенням одного з батьків у довідці про це може бути відповідний запис. Така інформація потрібна, щоб медична сестра закладу дошкільної освіти володіла необхідною інформацією про стан здоров’я дитини.

Карта профілактичних щеплень

Форма первинної облікової документації №063/о «Карта профілактичних щеплень», затверджена наказом МОЗ від10.01.2006 №1, містить усю необхідну інформацію про:

· вакцинацію

· ревакцинацію

· туберкулінові проби.

Форму №063/о:

· заповнюють відповідальні особи закладів охорони здоров’я

· ведуть в амбулаторно-поліклінічних, виховних і навчальних закладах.

Складено на основі листа, який МОЗ України адресувало МОН України

Сіль: друг чи ворог?

Світова статистика свідчить: понад 90% дорослих і 96% дітей вживають більше за рекомендовані норми солі (більше 5 грам на добу).

Якщо дитина споживає велику кількість солі в дитинстві, вона привчається до солоної їжі, і ця звичка залишається на все життя. Багато солі зазвичай містять популярні серед школярів пакетовані снеки, чіпси, солоні горішки та арахіс тощо. Проте сіль – це не отрута. Ризики для здоров’я пов’язані саме з надлишковим вживанням.

Більш детально про склад, користь солі та наслідки надлишкового її вживання можна ознайомитись за посиланням:

https://youtube.com/watch?v=9pA_rCaSzyg&feature=shared

Щодо посилення епідеміологічного нагляду за гострим вірусним гепатитом А

Вірусний гепатит А (далі – ВГА) – вірусне інфекційне захворювання з гострим ураженням печінки, високою контагіозністю. Єдиним джерелом є людина хвора на будь-яку форму ВГА. Головний механізм передачі є фекально-оральний, шляхи - водний, харчовий, контактно-побутовий. Інкубаційний період 35 діб (до 50 діб). Характерна сезонність - осінньо-зимова. Збудник надзвичайно стійкий до впливу фізико-хімічних чинників, що дозволяє йому тривалий час перебувати у різних об’єктах довкілля і зберігати патогенні властивості (вода – від 3 до 10 міс.). Періодичність виникнення спалахів - 4-5 років. Специфічного лікування ВГА не існує.

За даними ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» епідемічна ситуація в Україні із захворюваності на ВГА характеризується як нестійка, з тенденцією до погіршення. За 9 міс. 2023 року зареєстровано 314 випадків проти 171 у 2022 році, показник захворюваності визначився на рівні 0,77 проти 0,41, зростання на 83,6%.

Враховуючи нестійку епідемічну ситуацію з ВГА в Україні, активні зовнішні і внутрішні міграційні процеси, інтенсивне забруднення довкілля деокупованих та окупованих територій (у першу чергу джерел води питної та грунту), незадовільний технічний стан водопровідних та водоочисних мереж, санітарний стан житлових приміщень і прибудинкових територій, сезонну активізацію збудника ВГА область перебуває у зоні ризику щодо ймовірного поширення захворюваності та виникнення ускладнень.

Вірусний гепатит А та його профілактика

Вірусний гепатит А (ВГА)– це гостре інфекційне захворювання печінки, спричинене вірусом. Єдине джерело інфекції – хвора людина з будь-якими клінічними проявами хвороби. Особливо підступними є безсимптомні і безжовтушні форми. Найчастіше ВГА передається фекально – оральним шляхом, тобто можна заразитися через продукти чи воду, забруднені фекаліями інфікованої людини, предмети побуту.

Ризик захворіти на ВГА особливо зростає під час війни через масові переміщення та скупчення людей, обмежений доступ до чистої питної води, відсутність умов для дотримання правил особистої гігієни. Якість питної води є основою епідемічної безпеки здоров’я населення. Військові дії, руйнування водопровідних та водоочисних споруд, підтоплення територій є суттєвими факторами ризику виникнення спалахів вірусного гепатиту А.

Від моменту зараження людини до появи перших клінічних ознак захворювання проходить від 7 до 50 днів, у середньому 14-28 днів. Хворі скаржаться на підвищення температури тіла до 380С і вище, загальну слабкість, швидку втомлюваність, втрату апетиту, нудоту, іноді блювоту та відчуття важкості у правому підребер’ї. З’являється жовтушність склер, шкіри, слизових оболонок, потемніння сечі, свербіж шкіри. Хворий найбільш заразний в інкубаційному періоді та до появи «жовтухи».Специфічного лікування гепатиту А не існує.Необхідно дотримуватися постільного режиму, дієти та приймати ліки.

Важливо пам’ятати, що гепатит А – хвороба досить підступна і може призвести до формування хронічних патологій підшлункової залози та жовчовивідних шляхів.

Щоб запобігти зараженню вірусом гепатиту А, необхідно:

– дотримуватися правил особистої гігієни: мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету, поїздок у громадському транспорті;

– використовувати для пиття, приготування їжі питну фасовану або кип’ячену воду, яку слід кип’ятити не менше 5 хв.;

– обов’язково перед вживанням ретельно мити та обдавати окропом овочі, фрукти, ягоди та зелень;

– дотримуватися режимів приготування та зберігання харчових продуктів та готових страв, не вживати продукти, придбані на стихійних ринках;

– купатись у спеціально відведених та обладнаних місцях.

Ефективним засобом специфічної профілактики вірусного гепатиту А є вакцинація.Відповідно до Національного календаря щеплень вакцинація проти гепатиту А відноситься до рекомендованих щеплень та щеплень, які проводяться на ендемічних територіях та за епідемічними показаннями. Тобто, доцільно робити щеплення як з профілактичною метою так і при епідемічному підйомі захворюваності гепатитом А. В Україні зареєстрована безпечна та ефективна вакцина, яка показана дітям з 12 місяців життя і дорослим, у тому числі особам з груп ризику. Курс щеплень складається з 2 доз з інтервалом у 6 місяців. Після повного курсу вакцинації формується стійкий тривалий імунітет.

Тож дбаймо про своє здоров’я та пам’ятаймо, що вірусний гепатит А легко попередити, дотримуючись елементарних заходів гігієни.

Краще завчасно нагадати про інфекційний гепатит, аніж він нагадає про себе

В Харківській області епідситуація щодо захворюваності на вірусний гепатит А є контрольованою, показники не перевищують середньо-багаторічні. Протягом 2023 року реєструвались поодиноки випадки на окремих адміністративних територіях (за 10 місяців 11 випадків).

Гепатит А має виражену осінньо-зимову сезонність, тому сьогоднінебезпека зараження залишається високою.

Нагадаємо деякі особливості вірусного гепатиту А та засоби його профілактики.

Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, жовтяниця) – антропонозна інфекція, якою хворіють лише люди. Механізм передачі інфекції – фекально – оральний. Найчастіше зараження відбувається через інфіковані воду, харчові продукти або при контакті з забрудненими поверхнями.

Інкубаційний період може бути тривалим – до 50 днів. Збудник гепатотропний (вражає печінку), тому одним із проявів є жовтяниця (пожовтіння шкіри, слизових, склер очей). Інші найпоширеніші симптоми: слабкість, відсутність апетиту, підвищена температура, діарея, блювота, темна сеча.

До ускладнень, що трапляються нечасто, відносятьгостру печінкову недостатність, яка може закінчитися смертю.

Як запобігти інфікуванню гепатитом А? Це легко зробити, якщо дотримуватися правил гігієни: мити руки теплою водою з милом перед приготуванням та вживанням їжі та після кожного відвідування туалету; вживати лише безпечну воду (фасовану або після кип’ятіння протягом 5 хвилин);використовувати в їжу продукти харчування, в якості яких ви впевнені; ретельно мити овочі та фрукти.

Прості щоденні правила допоможуть запобігти такому важкому захворюванню як гепатит А.

Тож бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких!

Що потрібно знати про кір

Кір – це одне з найзаразніших вірусних захворювань у світі, останній спалах якого ми мали у 2017-2019 роках.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хворі кором люди, з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус кору дуже летючий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Як протікає захворювання кір?

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40°С, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки ока -кон'юнктивіт. Його прояви при кору яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На 2-3-й день хвороби на піднебінні з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кору малесенькі цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі. На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня він поширюється на тулуб, ще через день -на руки й ноги. Являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирці, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипки стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно. Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Висип зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотномуїїпояві. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.

Можливі ускладнення

У наші дні при вчасно початому кваліфікованому лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей (на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла. Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом. У маленьких дітей часто буває стоматит. Найважчі ускладнення кору, які, на щастя, зустрічаються рідко - менінгіт і енцефаліт.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, обов'язково госпіталізація. Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет. У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитині потрібно часто й багато пити.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань поодинокі. Щеплення-єдиний оберіг від небезпечних хвороб та реалізація права українських дітей на здорове життя. Вакцинація проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. Кір - це вакцино-керована інфекція, і щоб не хворіти, необхідно отримати щеплення. Зараз Україні вже є достатня кількість вакцин проти кору, паротиту та краснухи.

Закликаємо батьків вакцинувати своїх дітей, тим самим захищаючи їх і себе від цього захворювання!!!


Як надати першу допомогу людині в разі утоплення?

У літню спеку вода може подарувати людині приємний відпочинок, а може й забрати життя. Згідно зі статистикою, в Україні щороку на водоймах гине близько 4 тисяч осіб. Як засвідчує аналіз цієї смертності, найбільше трагічних випадків трапляється у необладнаних для купання місцях (близько 90%). Аби зменшити кількість фатальних інцидентів на водоймах нагадуємо людям основні прийоми надання першої допомоги при утопленні.

У разі нещасного випадку треба якнайшвидше допомогти потопельнику. Якщо на місці події немає рятувальних засобів (човна, рятувального круга), людину потрібно рятувати вплав. Якщо потерпілий занурився у воду, необхідно пірнути й знайти його. Коли потерпілий лежить на дні, то, наблизившись до нього, слід охопити його попід руки, відштовхнутися від дна і випливти на поверхню води. Якщо потопельник борсається на поверхні, треба спробувати його заспокоїти і підпливати ззаду, оскільки через переляк він може вхопити рятувальника.

Доставивши потопельника на берег, необхідно викликати «швидку допомогу» й приступити до надання першої допомоги, характер якої залежить від його стану. Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, у нього задовільний пульс і збережено дихання, то достатньо укласти його на суху жорстку поверхню таким чином, щоб голова була низько опущена, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гарячі напої, обгорнути теплою ковдрою і забезпечити відпочинок.

Якщо потерпілий при витяганні з води знаходиться без свідомості, але у нього збережені задовільний пульс і дихання, слід відкинути його голову і висунути нижню щелепу. Після цього треба вкласти людину таким чином, щоб голова була низько опущена, потім своїм пальцем (краще обгорнутим носовою хусткою) звільнити її ротову порожнину від мулу, водоростей і блювотних мас, насухо витерти і зігріти.

Потерпілому, у якого відсутня свідомість, немає самостійного дихання, але зберігається серцева діяльність, після попередніх заходів, спрямованих на звільнення дихальних шляхів, потрібно якомога швидше почати штучне дихання.

При відсутності у постраждалого дихання і серцевої діяльності штучне дихання необхідно поєднувати з зовнішнім масажем серця. Попередньо, по можливості швидше, слід видалити рідину із дихальних шляхів. З цією метою рятувальник кладе потерпілого животом на стегно зігнутої в коліні ноги, надавлює рукою на спину потерпілого між лопаток, підтримуючи при цьому іншою рукою його чоло і піднімаючи голову. Ці маніпуляції не повинні займати більше 10-15 секунд, щоб не зволікати з проведенням штучного дихання.

Після надання першої допомоги, незалежно від ступеню тяжкості стану, потерпілого необхідно відправити до найближчого медичного закладу, оскільки навіть у легких випадках утоплення можливі тяжкі ускладнення, що можуть призвести до смерті.

МОЗ: До та після вакцинації.

Що варто знати батькам

Вакцинація – найефективніший спосіб захистити організм людини від небезпечних хвороб. Нині у всіх сучасних і розвинутих країнах для своєчасної боротьби з інфекціями застосовують щеплення. У батьків часто виникають питання щодо вакцинації, тому Міністерство охорони здоров’я України пояснює, які існують протипоказання до вакцинації, про що треба повідомити лікаря до щеплення дитини та на що звернути увагу після вакцинації.

Отже, які існують протипоказання до вакцинації?

Вакцинація не робиться дитині, в якої є високий ризик розвитку ускладнень, чи при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується.Важливо пам’ятати, що наявність протипоказань ще не означає, що у разі проведення щеплення виникне ускладнення.

Попри те, що в кожній країні перелік протипоказань до вакцинації може дещо відрізнятись, у більшості країн Європи, в США, Канаді та інших країнах світу перелік протипоказань схожий на протипоказання до вакцинації, визначені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ).

А саме -існує лише кілька протипоказань до вакцинації:

1. Гостре захворювання, що супроводжується температурою вище 38,5°С.

2. Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок та ін.).

3. Захворювання і стани організму, при яких імунітет після введення вакцини може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії у онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі). Інактивовані вакцини безпечні для таких людей, адже не містять живого вірусу чи бактерії, однак успішне вироблення імунітету після введення вакцини не гарантується.

4. Дітям з неконтрольованою епілепсією не рекомендовано вводити цільноклітинні вакцини проти кашлюка.

5. При вагітності не рекомендоване введення „живих” вакцин (вагітні жінки в багатьох країнах вакцинуються від грипу щорічно інактивованими вакцинами).

В Україні перелік протипоказань ширший. Наприклад, в Україні не можна вакцинувати дітей з підвищеною температурою.Перелік протипоказаньвизначенийнаказом Міністерства охорони здоров’я України.

Наявність протипоказань до вакцинації визначається індивідуально для кожної дитини. Протипоказання до вакцинації на тривалий час (до 3 місяців і більше) — так зване медвідведення від щеплень — встановлюються імунологічною комісією. Такі комісії існують при кожній центральній районній поліклініці; вищий рівень — обласний.

Якщо ваша дитина пропустила щеплення через протипоказання, ви можете продовжити курс вакцинації в подальшому за графіком, який визначить ваш педіатр.

Про що треба сказати лікарю до вакцинації?

Вам обов’язково слід поінформувати лікаря про такі факти:

  • якщо вам здається, що дитина хвора;
  • чи є у дитини алергія на медичні препарати, продукти харчування або вакцини;
  • чи спостерігалась у дитини серйозна реакція на вакцинацію в минулому;
  • чи були у дитини проблеми зі здоров’ям, пов’язані з астмою, хворобами легенів, серця, нирок, метаболічними розладами (наприклад, діабет), хворобами крові;
  • чи були у дитини судоми;
  • чи приймала дитина препарати, що пригнічують імунітет (кортизон, преднізолон, інші стероїди, препарати для лікування раку), чи проходила променеву терапію;
  • чи отримувала дитина переливання крові або продуктів крові, імуно (гамма) глобулін;
  • чи приймає вона якісь ліки;
  • чи отримувала дитина будь-які вакцини протягом останніх 4-х тижнів.

Використовуйте кожен візит до лікаря, щоб з’ясувати усі питання здоров’я і розвитку дитини, які вас цікавлять.

Що зробить лікар перед вакцинацією?

Перш ніж зробити щеплення, лікар вивчить картку дитини, виміряє їй температуру і проведе загальний огляд. Лікар також надасть вам форму інформованої згоди і оцінки стану дитини для проведення вакцинації. Форма заповнюється одним із батьків або опікунів дитини. Заповнений документ залишається у медичному закладі, в якому проводиться вакцинація.

Ця форма затверджена Міністерством охорони здоров’я України і використовується на всій території України. Форму „Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків, законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики” ви можете знайти на сайті МОЗ — www.moz.gov.ua.

Крім того, лікар повідомить вам про:

  • можливі реакції на вакцину і терміни, в які вони можуть виникнути;
  • симптоми, за яких треба терміново звертатися по медичну допомогу;
  • у якому дозуванні і які саме ліки від температури давати дитині;
  • коли необхідно зробити наступне щеплення.

Обов’язково задайте перед вакцинацією всі питання щодо неї, які вас цікавлять.

На що звернути увагу після вакцинації?

Іноді щеплення, що захищають вашу дитину від інфекційних захворювань, можуть викликати тимчасовий дискомфорт, наприклад, незначний біль у місці ін’єкції, підвищення температури. З цієї причини дитина може нервувати і плакати, відповідно, після щеплення вона потребує більшої уваги.

Іноді після щеплення в дитини може підвищитися температура. У такому разі дайте дитині ліки без вмісту аспірину — наприклад, парацетамол.

Уважно прочитайте інструкцію і дайте ту дозу, що відповідає віку дитини.Не одягайте на дитину забагато одягу і не загортайте у кілька ковдр.Температура у кімнаті, де перебуває дитина, повинна становити близько 22°С.Дитина має пити багато рідини.Повідомте лікарю про підвищення температури чи інше погіршення стану дитини.

Коли слід негайно звернутися по медичну допомогу?

· у дитини температура тіла 39°С та вище;

· дитина здається незвичайно блідою;

· дитина стала млявою, пасивною і загальмованою;

· дитина безупинно плаче впродовж 3 годин і більше;

· дитина плаче дивним, відмінним від звичайного голосом;

· дитина тремтить, здригається чи в неї почалися судоми;

· дитина відмовляється від їжі, блює.

До приходу лікаря:

· не панікуйте;

· при підвищеній температурі тіла дайте ліки;

· заспокоюйте дитину;

· підготуйтесь до можливої госпіталізації;

· тримайте під рукою медичну картку дитини (виписки, консультативні висновки, зроблені раніше).

Відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за здоров’я дитини

Трапляються ситуації, коли під час прийняття дитини до дошкільного навчального закладу батьки надають його працівникам неповну інформацію про наявні в дитини захворювання. Утім така необізнаність вихователів і медичних працівників, як приміром про алергічні реакції дошкільника, може призвести до непередбачуваних наслідків.

Як відомо, в Україні переважна більшість дітей віком до шести (семи) років відвідують дошкільні навчальні заклади. Під час прийняття дітей до дошкільного навчального закладу батьки або особи, які їх замінюють, мають надати певні документи, зокрема й медичну довідку про стан здоров’я дитини з висновком лікаря про те, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад.

Пунктом 6 Положення про дошкільний навчальний заклад, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305 (із змінами, далі — Положення про дошкільний навчальний заклад), прийом дітей до дошкільного навчального закладу здій­снює керівник протягом календарного року на підставі таких доку­ментів:

· заяви батьків або осіб, які їх замінюють;

· медичної довідки про стан здоров'я дитини з висновком лікаря про те, що дитина може відвідувати дошкільний на­вчальний заклад;

· довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;

· свідоцтва про народження.

Для отримання медичної довідки про стан здоров’я дитини та подальшого влаштування її в дошкільний навчальний заклад бать­ки мають звернутися до відповідного закладу охорони здоров'я.

Під час оформлення медичної довідки до форми № 026/о за­носять такі результати та висновки спостереження на педіатрич­ній дільниці:

• результати обов'язкового медичного профілактичного огляду, диспансеризації та оздоровлення з висновками спе­ціалістів;

• дані про профілактичні щеплення (форма № 063/о);

• дані лабораторних досліджень;

• рекомендації щодо режиму на період адаптації дитини в до­шкільному навчальному закладі, груп з фізичного вихован­ня, диспансерних хворих — по спостереженню та оздоров­ленню.

Медичне обслуговування дітей у дошкільно­му навчальному закладі здійснюють на безоплатній основі медич­ні працівники, які входять до штату цього закладу або відповідних закладів охорони здоров'я. Таке обслуговування передбачає прове­дення обов'язкових медичних оглядів, а також:

• медичних оглядів перед профілактичними щепленнями;

• проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень;

• надання невідкладної медичної допомоги до госпіталізації;

• організацію заходів для госпіталізації (за наявності показань);

• інформування про необхідність медичної допомоги батьків або осіб, які їх замінюють.

Отже, на медичних працівників дошкільного навчального закла­ду покладено обов’язки виключно в межах, визначених Положенням про дошкільний навчальний заклад, Порядком медичного обслугову­вання дітей у дошкільному навчальному закладі та Положенням про медичний кабінет дошкільного навчального закладу затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства осві­ти і науки України «Про удосконалення організації медичного обслу­говування дітей у дошкільному навчальному закладі» від 30.08.2005 № 432/496.

У статті 150 СК зазначено, що батьки зобов’язані виховува­ти дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклувати­ся про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний роз­виток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Пере­дача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь- які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання ди­тини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з положеннями частини 6 статті 12 Закону про охоро­ну дитинства та статті 59 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (із зміна­ми] батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до за­кону. У разі порушення цього обов’язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров’ю дитини, винні можуть бути позбавлені батьківських прав у встановленому порядку.

Так, відповідно до законодавства України за невиконання або не­належне виконання обов'язків щодо дітей, батьки можуть бути при­тягнуті до різних видів юридичної відповідальності, а саме до:

• адміністративної, що передбачена статтею 184 «Невиконан­ня батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо вихо­вання дітей» Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х (із змінами);

• сімейно-правової, що передбачена статтею 164 «Підстави по­збавлення батьківських прав» СК;

• кримінальної, передбаченою статтями 135 «Залишення в не­безпеці», 136 «Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небез­печному для життя стані» та 166 «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опі­ка чи піклування» Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ (із змінами).

Отже, укриття та/або надання неповної, недостовірної ін­формації про стан здоров’я дитини її законними представника­ми, може бути розцінено як невиконання ними своїх батьківських обов'язків. Батьків або осіб, які їх замінюють, може бути притягну­то до адміністративної, сімейно-правової або кримінальної відпові­дальності.

ПАМ’ЯТКА

Послідовність надання першої долікарської допомоги

Від якості та оперативності надання дитині першої долікарської допомоги за­лежать наслідки нещасних випадків. Неправильне чи невчасне її надання можуть призвести до серйозних ускладнень при лікуванні або до інвалідності дитини.

Усі дії людини, яка надає допомогу мають бути доцільними, обміркованими, рішучими та швидкими. Тому кожен має знати послідовність дій при наданні пер­шої долікарської допомоги.

· Оцінити обставини нещасного випадку та усунути дію шкідливих чинників на організм дитини (витягти з води, винести з охопленого пожежею приміщення, вивільнити від дії електричного струму тощо).

· Надати дитині найбільш зручне положення. Розпитати, що її турбує, що у неї болить, заспокоїти.

· Якщо дитина непритомна, з'ясувати у свідків обставини час та місце травму­вання або раптового погіршення стану здоров’я.

· Визначити вид і тяжкість травми (поранення, перелом, вивих, опік, задуха, по­трапляння стороннього предмета в організм дитини, переохолодження, тепловий удар тощо), наявність кровотечі та порушення функцій життєво важливих органів.

· На підставі результатів огляду дитини визначити спосіб та послідовність на­дання першої долікарської допомоги. З’ясувати, які засоби необхідні для її надання в конкретних умовах.

· Розпочати проведення необхідних заходів: зупинити кровотечу; зафіксувати місце перелому; зробити штучне дихання, непрямий масаж серця. Обробити ушко­джені частини тіла.

· Повідомити керівнику дошкільного навчального закладу про те, що трапило­ся, та викликати швидку. Якщо поряд з дитиною опинилося двоє дорослих, то один має негайно почати надавати першу долікарську допомогу, інший — повідомити керівнику дошкільного навчального закладу та викликати швидку.

Підготувати постраждалого до транспортування до найближчого закладу охо­рони здоров'я. Організувати транспортування та супроводжувати дитину.

Вчимося правильно харчуватися

Про продукти харчування та їх роль в житті людини

Навчившись правильно харчуватися, розвинувши культуру прийому їжі, людина може позбутися багатьох захворювань, зміцнити свій організм і подовжити його молодість. Що ж необхідно знати і виконувати, щоб харчуватися правильно, з найбільшою користю для організму?

Правильно харчуватися треба вчитися поступово і з задоволенням.

У першу чергу слід пам’ятати, що різко міняти харчові пристрасті не варто. Різке обмеження тієї чи іншої звичної їжі може призвести до нервових стресів і зривів. Замість того, щоб забороняти собі споживати улюблений, але некорисний продукт (ковбаски, тістечка тощо), дозволяйте собі його більш рідко, ніж зазвичай. Спочатку 4 рази на тиждень, замість семи, потім ще рідше. Переключіть своє бажання на більш корисні продукти. Наприклад, замість чаювання з тортиком, порадуйте себе і близьких фруктовими салатиками із збитими вершками.

Набагато краще перетравлюється і засвоюється їжа, якщо вона не відрізняється великою різноманітністю. Традиційні українські столи шкодять травній системі не тільки переїданням, але і споживанням несумісних продуктів. Монодієта – один продукт в один прийом їжі – сприяє нормалізації діяльності шлунково-кишкового тракту. Це не означає, що весь день ви повинні їсти одне і те ж. Це означає, що між прийомами несумісних продуктів слід робити перерву в кілька годин.

Людина повинна їсти достатньо і не страждати від голоду, але добре пам’ятати, що обсяг її шлунку не перевищує 350-450 см3, і перерви між прийомами їжі, якщо людина не споживає м’ясних продуктів, повинні бути не коротші 3-4 годин. Прийом м’яса збільшує паузу між прийомами їжі в два рази.

Споживати воду або інші напої слід незадовго до їжі. Під час їжі і після неї пити не слід.

Велику роль у правильному харчуванні відіграє ретельне пережовування їжі. Один з кращих лікарів Європи та Північної Америки Дж. Озава говорив, що здорова людина має жувати їжу 50 разів, хворий – 100, а ті, хто самовдосконалюється – 150 разів. Саме в роті створюються умови правильного переварювання їжі протягом всього шлунково-кишкового тракту.

«Про запас» їсти марно і навіть шкідливо. Всім відоме правило: «сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, а вечерю віддай ворогу».

Роль їжі для життя людей також полягає в тому, що їжа здатна збагатити організм вітамінами. Крім цього, щоденний раціон повинен збагачувати організм такими речовинами як жири, білки і вуглеводи, які необхідні для нормальної життєдіяльності.

Білки в харуванні людини є джерелом амінокислот, які в свою чергу беруть участь в побудові різного виду білка, необхідного для нормального росту організму і для відновлення клітинної структури. Крім цього, білок необхідний і для створення різних гормонів, ферментів, гемоглобіну, найголовніша функція якого полягає в доставці організму кисню. Амінокислоти також входять до складу різних структур та антитіл імунної системи.

Практично вся медицина не сприймає вегетаріанство. Це цілком зрозуміла думка. Справа в тому, що білки, які надходять в організм з їжею, можуть бути як рослинного, так і тваринного походження. Більш цінними для людини є тваринні білки, так як вони мають практично весь спектр амінокислот. Рослинні білки широким спектром амінокислот не відрізняються, тому роль харчування в житті людини з використанням м'яса тварин, риби, молочних продуктів дуже велика.

Найважливішим компонентом харчування в житті організму є жири, їх ще називають ліпідами. Саме ця речовина використовується організмом як енергетичний матеріал. Крім цього, організм використовує жири як резервне живлення. Жири для організму виконують будівельну функцію. Практично всі необхідні ліпіди синтезуються в організмі людини. Дані ліпіди надходять в організм людини в готовому вигляді з їжею. Саме тому, необхідно в раціон харчування включати такі продукти як свиняче сало, молоко, масло, яєчний жовток, рослинне масло, горіхи, рибу і т.д.

Крім того, що з їжею наш організм отримує білки, жири і вуглеводи, разом з нею в наш організм надходять і вітаміни. Так як вони грають величезну роль в забезпеченні нормального життя організму, дуже важливо вживати продукти найбільш насичені вітамінами. Вітаміни являють собою хімічні сполуки, які містяться в продуктах харчування.

Для того, щоб їжа виконувала доброякісні функції для життя організму, необхідно дотримуватися правила, яке передбачає збалансоване харчування. При складанні свого раціону необхідно дотримуватися таких принципів:

Калорійність продуктів має відповідати енергетичним витратам організму. Якщо калорій організм отримає більше, ніж їх витратить, то це може призвести до виникнення зайвої ваги, яка не кращим чином може вплинути на організм.

50-55% енергії організм на добу повинен отримувати за рахунок вуглеводів, 25-35% за допомогою жирів, 12-17% за рахунок білків.

Не варто забувати про те, що харчування в житті людини має не просто велике значення, а життєнеобхідне. Тому дуже важливо ставитися до того, що ми їмо з великою відповідальністю.

ПАМ’ЯТАЙТЕ:

В час, коли екологічний стан навколишнього середовища бажає кращого, коли продукти харчування не найкращої якості, бажано підтримувати здоровий спосіб життя та займатися фізичною культурою і спортом.

ПАМ’ЯТКА

для батьків щодо питного режиму дитини вдома

Вода — це найважливіша рідина в раціоні людини, вона ж є основою всіх ін­ших напоїв. Для більшості процесів в організмі вода незамінна. Зокрема, нестача води негативно впливає на всмоктування поживних речовин у кишківнику і при­зводить до швидкої втомлюваності за незначних фізичних чи розумових наван­тажень. Тому для забезпечення нормального функціонування дитячого організму слід дотримуватися раціонального питного режиму.

· Давайте дитині пити чисту воду — спеціальну дитячу, фільтровану або ж бутильовану. До речі, не зберігайте відкриті бутлі з водою довше за два тижні і не ставте їх у холодильник.

· Наскільки корисними не були б соки або трав’яні чаї, не замінюйте ними воду в ра­ціоні дитини.

· Не поїть дитину кип’яченою водою, шкоди вона не завдасть, але й користі від неї замало.

· Навіть якщо вам здається, що дитина п’є забагато, не обмежуйте її в цьому. Дитина сама відчуває, скільки води їй потрібно.

· Якщо у дитини виявлено хронічне захворювання нирок або серця, обмежте пиття та чітко дотримуйтеся рекомендацій лікаря.

· Під час активного відпочинку та фізичних навантажень пропонуйте дитині пити частіше, ніж зазвичай, адже вона пітніє та втрачає чимало рідини.

· Максимально урізноманітнюйте питний раціон дитини, утім не віддавайте перева­гу солодким напоям.

· Виключіть із питного раціону дитини міцний чай та солодкі газовані напої.

· Не давайте дитині забагато газованої мінеральної води, оскільки її надмірне вжи­вання може порушити водно-сольовий баланс дитячого організму, який тільки формується.

· Пропонуйте дитині пити часто і потроху.

· Не дозволяйте дитині випивати значну кількість напою чи води одразу, адже ріди­на не зможе повністю всмоктатися в кров, що спричинить тривале навантаження на серце, допоки її надлишок не виведуть з організму нирки.

Правильно вживати напої — це ціла культура. Проконсультуйтеся з вихователем або медичною сестрою щодо питного режиму, встановленого в дошкільному на­вальному закладі, та відповідно до нього унормуйте вживання напоїв удома.

ПАМ’ЯТКА

Особливості харчування дитини під час адаптації до умов дитячого садка

Прихід в дошкільний заклад для кожної дитини супроводжується визначеними психологічними труднощами, пов'язаними з переходом зі звичної домашньої обстановки в обстановку дитячого колективу. Чим молодша дитина, тим важче переносить вона цей перехід. Період адаптації до дитячої дошкільної установи в різних дітей продовжується від 3 тижнів до 2-3 місяців і часто супроводжується різними порушеннями в стані їхнього здоров'я.

У цей період у дітей раннього віку може знизитися апетит, порушитися сон, спостерігаються невротичні реакції (загальмованість або підвищена збудливість, емоційна нестійкість, блювота й ін.). В результаті у багатьох дітей знижується стійкість до несприятливих факторів зовнішнього середовища, відзначається підвищена сприйнятливість до інфекційних захворювань. Нерідко в період адаптації у дітей значно знижується маса тіла, затримується моторний і нервово-психічний розвиток.

Важливо ще до приходу дитини в дошкільну установу провести з батьками необхідну роботу по підготовці дитини до виховання в дитячому закладі. Більш направлено і конкретно цю роботу проводить персонал закладу, куди приходить дитина. Батьків необхідно познайомити з умовами життя і виховання дитини в дитячому садку, режимом дня, особливостями харчування дітей, рекомендувати батькам постаратися наблизити режим харчування і склад раціону дитини до умов дитячого колективу.

· Не варто змінювати стереотип поведінки дитини, зокрема і звички харчуван­ня, в перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі.

· Не можна змушувати дитину їсти, якщо вона відмовляється, — це посилить негативне ставлення до нового оточення.

· Слід підсолювати порцію дошкільника невеликою кількістю солі, якщо вдома дитина звикла до більш солоної їжі. Згодом кількість солі можна зменшити до загального рівня. Така поступова адаптація дитини до смакових особливостей їжі в дитячому садку триває два-три тижні.

· На початку періоду адаптації батькам варто годувати дошкільника сніданком вдома, спокійно і без поспіху.

· Нову для дитини страву варто вводити в раціон невеликими порціями. Ліпше покласти дитині меншу кількість їжі, а потім, за її бажанням, додати ще.

· Слід пояснити дитині корисність нової страви, що допоможе перебороти її неофобію та сприятиме виникненню зацікавленості новою стравою:

• поінформувати дитину щодо складу страви, способу її приготування, смаку та користі для здоров'я;

• долучити дошкільника до розмови про страву чи її компоненти перед обідом;

• порадити батькам приготувати вдома нову страву відповідно до меню дитячого садка.

· Дошкільника-новачка під час обіду можна посадити за стіл до дітей, які добре їдять. Уплив однолітків, роль наочного навчання та бажання наслідувати ото­чення позитивно впливатимуть на харчову поведінку дитини.

Кiлькiсть переглядiв: 1505

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.