Як діти різного віку реагують на стрес та сприймають кризову ситуацію

Діти 0-3 років:у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років:часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

Діти 7-10 років:можуть відчуватипровину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

Діти 11-13 років:відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.

Діти 14-18 років:проявляють небезпечну поведінку, можливі суїцидальні думки та прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.

Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії.

Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички.

Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням.

Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався, психологи радять дорослим постійно відповідати на запитання дітей, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було звичними діями в сім”ї.

Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина грає в одну гру з зацикленим сюжетом, якщо повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці.

ЩО РОБИТИ ДОРОСЛИМ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ І ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ

1. ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ

Обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій.Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині.

Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснюють психологи, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції пригнічують неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ

Дорослому потрібнопродемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.

3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.

4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ

Дитячі психологи звертають увагу,що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ

Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

· покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю

· потерти кінчик носу

· надавити не сильно на очні яблука з двох боків

· якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді

· сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота

· змащувати губи, полоскати рот водою

· витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини

· подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо

· розтерти тіло

· розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки

· покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються

· розтерти руки, прикласти до нирок.

6. “ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ

Під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ

· Обіймайтедитину, жартуйте з нею.

· Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.

· Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.

· Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ

9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.

Психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.

Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ

Зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру “Злий бобер” (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.

Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.

Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.

«Дистанційка: як ефективно організувати взаємодію з дітьми та їхніми батьками»

Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Головним завданням дистанційного навчанняє розвиток творчих та інтелектуальних здібностей людини за допомогою відкритого і вільного використання всіх освітніх ресурсів і програмдоступних в Інтернет мережі.

Тож, які використовувати інтернет сервіси під час спілкування у дистанційному форматі?

Електронна пошта– це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує передання повідомленьу відкритому чи зашифрованому вигляді.

Форум–найпоширеніша форма спілкування викладача з учнями у дистанційному навчанні.

Кожний форум присвячений будь-якій проблемі або темі.Засновник форуму – модератор, реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією.

Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий.

Чат–спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет.

Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіо-відеочат. В освітніх цілях найбільш поширено використання текстовогота голосового чатів, які дозволяють швидко обмінюватися інформацією.

Відеоконференція–це конференція в реальнму часі вon-lineрежимі.

Людина, яка ініціює проведення відеоконференції, визначає тему, дату, час, склад учасників та формат проведення відеоконференції.

Для якісного проведення відеоконференції, необхідна її чітка підготовка, а також правильно підібрані основні пристрої системи зв’язку: мікрофон, камера та гарнітура.

Блог–це форма спілкування, яка нагадує форум, де міститься текст, зображення та посилання на інші блоги, веб-сторінки та інші засоби масової інформації, пов’язані з темою блогу. Важливим елементом ведення блогу є можливість читачів залишати коментарі в інтерактивному форматі.

СередовищеClassroom – платформа, яка об’єднує корисні сервіси Google, організовані спеціально для навчання. Сьогодні ця платформа актуальна тапопулярна, адже учням потрібно вчитися, аClassroomдозволяє організувати онлайн навчання, використовуючи відео, текстову та графічну інформацію, різні додаткиGoogle.

Соціальні мережі таViber- дозволяють створювати закриті групи, чати, обговорення тем, завдань, проблем, інформації.

Онлайн-формат спілкування став нашою реальністю. Хтось легко на нього перейшов, а комусь це дається складно з різних причин. Тож, поради, які ми переглямо далі, допоможуть вихователям, батькам та дітям гарно підготуватися до онлайн-зустрічей.

Для того щоб налагодити дистанційну роботу, доцільно задіяти ґаджети, що є вдома: комп’ютер, ноутбук, планшет або смартфон.

Доведеться освоїти чи пригадати програми якими ви час від часу користувалася.

Організувати платформи для занять та зворотного зв’язку з вихованцями та їхніми батьками.

Організувати групу увайбері з батьківською громадою та вузькими спеціалістами. У цій групі викладати інформацію щодо занять та завдань для дітей.

Найвдалішими напрацюваннями роботи з дітьми можна ділитися на сайті ЗДО або на сторінці уфейсбуці. Сюди ж виставляти авторські розробки.

За допомогою сайту ЗДО можна організувати взаємодію всіх учасників освітнього процесу, створити віртуальну бібліотеку, своєрідний банк освітніх ресурсів, постійно оновлювати і поповнювати інформаційне наповнення сайту.

Також можна створити власний ютуб-канал, куди заливати відеонапрацювання та ділитися ними на сторінках соцмереж.

Необхідно використовувати ресурси онлайн-освіти, щоб забезпечити залучення тимчасово переміщених дітей та їхніх сімей до різних програм з дошкільної освіти.

Дистанційна освіта дітей дошкільного віку покликана забезпечити безперервний процес набуття дитиною знань про навколишній світ, а також умінь і навичок у ньому діяти.

Більша частиназапланованої дистанційноїроботи проходитьза допомогою батьків, лишедеякі моменти дитина освоює самостійно.

Основна вимога до організації освітнього процесу в умовах дистанційного навчання полягає у дотриманні принципу здоров'язбереження, запобігаючи емоційномута фізичному перевантаженню дитини.

Тому вихователю важливо чітко спланувати оптимальну кількість та обсяг завдань, вправ та ігор, а також їх періодичність.

На фоні загальноосвітньої онлайн-школи існує хибна думка, що дитинідошкільного віку може підійти така форма здобуття дошкільної освіти, як «Наживо в Zoom», проте це не так!

По-перше тому, що дитині бракує фізичних та психологічних можливостей - час, проведений за комп’ютером дорівнює часу фізичної бездіяльності та знаходження в одній позі.

По-друге, у дитини дошкільного віку без зміни діяльності майже не розвинуте сприйняття та уважне запам’ятовування.

Згадаємо, що у живому спілкуванні,«вихователь – дитина», на заняття відводиться 25 хвилин і це з урахуванням зміни діяльності та руханок.

По-третє, онлайн-спілкування не може стати альтернативою навчального заняття, адже дитина потребує вправляння та повторення.

Через це найкращою формою організації дистанційного навчання з дітьми дошкільного віку вважається - відео-заняття, підготовлене та записане педагогом.

Дитина разом з батьками може перглянути відео у зручний для себе час, зупинити, відмотати та повторити необхідний фрагмент стільки разів, скільки необхідно для виконання завдань, які дані вихователему відео.

До речі, дитина не завжди може опанувати весь навчальний відео-матеріал, тому батькам рекомендовано ставити відео на паузу та давати змогу дитині займатися іншою діяльністю - грою з іграшками чи друзями, допомогоюдорослим, переглядом мультфільм, тобто занятися будь-чим, що не дає інформаційного навантаження.

Рекомендації вихователям ЗДО

1.Скоригувати навчальні плани відповідно до умов сьогодення.

2.Надати батькам інструкцію про організацію навчального процесу вдома.

3.Організувати виготовлення відео-занять з можливістю багаторазового перегляду матеріалу та його опрацювання у будь-який час незалежно від місця знаходження дитини.

4.Забезпечити батькам доступ до навчальних та методичних матеріалів.

5.Скласти графік онлайн-консультації для психологічної взаємопідтримки та перевірки напрацювань з метою недопущення перевантаження дитини.

6.Оцінювати роботу дитини у формі схвалення та заохочення, проте у власних записах відмічати рівень рефлексії та опанування того чи іншого матеріалу.

Рекомендована структура дистанційного навчання

1. Навчальний план повинен поділятися на теми, а не на дні календаря;

2. До кожного відео додаються рекомендовані навчальні завдання, створюється канал зворотного зв’язку - діти повинні бути почуті,це можуть бути: відео з переказом, з віршем, фото з малюнком на месенджер - viber, telegram тощо;

3. Створити умови для відео консультації наприкінці вивченої теми для підведення підсумків та виявлення рівня опанування знать, навичок та умінь, а також коригування планів на наступні теми.

Пам’ятка для батьків щодо переглядувідео-заняття у запису

1. Слід пам’ятати, що Ваш настрій є запорукою виконання всіх запропонованих викладачем завдань.Позитивний настрій та батьківське терпіння, а також розуміння того, що нічого важкого дитину не очікує.

2. Приготуйте робочий стіл за правилами предмета: олівці, пенал, необхідні зошити та посібники, телефон, планшет або комп’ютер.

3.Прочитайте вголос завдання, обговоріть з дитиною, що треба зробити.

4.Разом поміркуйте над питанням, віддаючи дитині роль ведучого.

5. Дайте дитині стільки часу, скільки потрібно для виконання вправи.

6. Дитина дасть відповідь лише у випадку, якщо вірить у себе, тому спокійно і не поспішаючи відповідайте разом з дитиною на питання. Якщо дитина вірно відповідає – не забудьте відмітити це та похвалити її.

Якщо ви бачите, що дитина не відповідає вірно чи розмірковує в іншому напрямку – зробіть паузу, можливо вона вже втомилась.

7.Якщо після паузи та повторного перегляду фрагмента заняття питання залишається невирішеним – напишіть про це на вайбер чи подзвоніть вихователю. Вихователь обов’язково зателефонує (viber, zoom) та пояснить матеріал.

8.Якщо потрібно попрацювати з прописами, ставимо відео на паузу і працюємо не поспішаючи з прописами.

9. Між завданнями та, особливо, між предметами, робіть руханки та перерви на будь-що - не дитина одна, а ви разом!Це дуже важливо!

10.Пам’ятайте, вихователь завжди допоможе, якщо будуть виникати питання щодо навчального матеріалу. Підтримуйте зворотний зв’язок зі своїми вихователями.

11.Дотримуйтесь рекомендацій.

Методика проведення відео-консультації на прикладі Zoom

На початку відео-зустрічі:

1.Включити «Вигляд галереї» Gallery view (багато віконечок в одному вікні).

2.Привітатися з кожним учасником відео-зустрічі.

3.Розказати дитині правила участі у відео зустрічі:

4.Перевірити, чи правильно введено ім’я дитини, якщо ввійшли під ім’ям дорослого - через три крапочки перейменувати на ім’я дитини.

5.Щоб не вимикати мікрофон-не шуміти та не викрикувати - щоб вихователя було чутно, і не було зайвих шумів.

6.Якщо дитина хоче щось сказати до того, як запитав вихователь - функція Rise hand або підняти руку.

7.Якщо в аудиторії шумно - мікрофон вмикається у всіх, окрім викладача.

8. Пам’ятаємо, що зустріч триває 20-25 хв., після вас буде інше заняття, тому просимо діток в перерву порухатися (туалет/чай/іграшки тощо);

9. Прощання перетворити на ритуал (колективне «допобачення» тощо).

Тож, як адаптуватися до нового формату роботи? По-перше потрібно діяти, розвиватися, навчатися…

А головне - творити, знаходити нові форми дистанційної взаємодії звихованцями. Це дасть змогу пережити час війни й повернутися донайважливішого - безпосереднього спілкування з дітьми.

Лише так можна повноцінно розвивати й виховувати дітей, допомагати їм соціалізуватися й формувати необхідні життєві навички.

Театралізована діяльність як засіб розвитку мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку

Вивчення рідної мови починається з раннього віку в сім’ї і вдосконалюється вжевдошкільному навчальному закладі.

Театралізовану діяльність в дошкільному закладі визнано одним із продуктивних напрямів роботи з розвитку мовлення.

Вона виступає як специфічний вид дитячої активності і є одним із найулюбленіших видів творчості малюків.

Розглядаючи театрально-мовленнєву діяльність потрібно зазначити, що це вид художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників, пов’язаний із сприйманням і відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів, навіяних літературними творами, складанням на цій основі власних сценаріїв і сюжетів.

Проблема театрально-мовленнєвої діяльності є досить різноплановою й розглядалася науковцями у різних аспектах: лінгводидактичному, педагогічному, психологічному та філософському.

Тож у своїх напрацюваннях науковці з’ясували сутність театрально-мовленнєвої діяльності та довели її позитивний вплив на формування особистості дитини.

Доведено, що театралізація відіграє особливу роль у житті дитини. Саме через неї діти знайомляться з навколишнім світом, виконують різні ігрові завдання, які сприяють інтелектуальному розвитку.

Загальна мета вихователів щодо організації театралізованої діяльностіполягає у:

розвитку вміння дітей «входити в образ»і«утримувати»його впродовж усієї театралізованої діяльності;

вусвідомленні мовленнєвих та виконавчих дій;

у вмінні передавати характерні особливості будь-якого художнього образу;

в усвідомленні змісту, ідеї, художніх образів літературних творів;

у вмінні переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність;

Театралізовані ігри – це розігрування в особах певного літературного твору, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, жестів, пози, ходи) конкретних образів.

Характерними рисами театралізованих ігор є літературна чи фольклорна основа їх змісту і наявність глядачів.

Їх можна розділити на дві основні групи: драматизації і режисерські.

В іграх-драматизациях дитина, виконуючи роль в якості "артиста", самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів вербальної і невербальної виразності.

Видами драматизації є:

ü ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів;

ü рольові діалоги на основі тексту;

ü інсценування творів;

ü постановки вистав за одного або кількох творів;

ü гри-імпровізації з розігруванням сюжету (або декількох сюжетів);

ü без попередньої підготовки.

У режисерській грі "артистами" є іграшки, а дитина, організовуючи діяльність як "сценарист і режисер" управляє "артистами". Озвучуючи героїв і коментуючи сюжет, дитина використовує різні засоби вербальної виразності.

Театралізована діяльність у різних її проявах вирішує конкретні завдання мовленнєвого розвитку дошкільників.

Змістовими компонентами театралізованої діяльності є:

– пізнавальний (дозволяє дітям познайомитися з театром та людьми, які там працюють);

– ігровий (надає змогу використовувати отримані знання у грі);

– сценічний (допомагає дітям перетворюватися на акторів).

Для театралізованої діяльності дітей дошкільного віку використовують різні види театру: тіньовий, пальчиковий, ляльковий, маріонеток, на фланелеграфі.

Крім того, кожен з видів має свої специфічні можливості щодо розвитку мовлення дітей та їхньої ігрової діяльності: складання сюжету, відтворення діалогів, розвитку уяви.

Діти дошкільного віку під час театралізованої діяльності отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв’язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, метафорами, прислів’ями, приказками, фразеологізмами. У них розвивається діалогічне й монологічне мовлення.

Тож, підводячи підсумок, можна сказати, що театралізована діяльність дітей дошкільного віку є могутнім засобом мовленнєвого розвитку.

Вона пов’язана із сприйманням і відтворенням засобами театрального мистецтва образів, які створюються після знайомства з літературними творами.

Поєднання літературної та театралізованої діяльності спонукає дітей до виконання творчих завдань, стимулює до імпровізації, сприяє розвитку сюжетоскладання й розвиває зв’язне мовлення дошкільників.

Отже, виходячи з вище сказаного потрібно зазначити,що театралізована діяльність є перспективним напрямом, одним із ефективних засобів розвитку мовленнєвих здібностей дітей.

Сприймання музики

Сприймання музики передує всім іншим видам музичної діяльнос­ті дошкільника. Розгортання музичного твору у часі потребує від дитини активного спостереження за розвитком музичного образу. Як­що дошкільник може співвіднести музичний образ із життєвими яви­щами, орієнтується у засобах музичної виразності, він може продук­тивно використовувати сприйняті образи під час виконання музичних творів, у творчих імпровізаціях. Без розвинутого музичного сприйман­ня продуктивна творчість дошкільника у процесі музичної діяльності зводиться до наслідування. Наголошується на необхідності не лише підтримувати бажання ді­тей слухати музику, але й розвивати вміння творчо використовува­ти накопичений музичний досвід у повсякденному житті. Це мож­ливо лише за умови добре розвиненого музичного сприймання. Засвоївши способи сприймання, що спрямовані на вслуховування у звуки музики, дитина отримує можливість самостійно оцінити по­чуте, творчо опрацювати його, самовиразитися, створити свої перші імпровізації.

Сприймання музики дитиною на музичних заняттях

Сприймання музики дитиною у дошкільному закладі відбува­ється під час музичних занять та у повсякденні. Крім спеціально ор­ганізованого слухання музики музичне заняття містить спів, музично-ритмічні рухи, гру на музичних інструментах, імпровізацію на дитячих музичних інструментах, пісенну, музично-ігрову та тан­цювальну творчість. Як показує практика, педагоги більше уваги приділяють пісенній та танцювально-ритмічній діяльності, що можна пояснити необхідністю накопичити репертуар для свят і розваг. А слухання музики, незважаючи на важливість цього виду діяльнос­ті, часто проводиться формально. Як результат, нерозвинене музич­не сприймання призводить до того, що дошкільник звикає діяти за прямим та непрямим зразками педагога, він неспроможний у своїх музичних імпровізаціях передати власні почуття, думки.

З огляду на це робота зі слухання музики має спи­ратися на такі принципи організації музичних занять із дітьми:

■ використання синтезу мистецтв на музичних заняттях;

■ включення слухання музики до інших видів музичної ді­яльності дітей — співу, гри на дитячих музичних інстру­ментах, музично-ритмічної діяльності тощо.

Це необхідно для розвитку вміння застосовувати накопичений емоційний матеріал у споріднених видах діяльності.

З метою навчити дітей сприймати музичні твори необхідно використо­вувати на музичних заняттях єдину систему творчих завдань, через яку розкривати дітям специфічні зв'язки мистецтва з навколишнім світом.

Система творчих завдань зі слухання музики базується на двох чинниках:

■ постійне звертання до суб'єктного досвіду дитини, її уяв­лень;

■ використання творів мистецтва, в яких відтворено знайомі дитині ситуації, образи, явища.

Щоб навчити дітей сприймати музичні засоби виразності, можливо ви­користовувати низку творчих завдань. Для оптимального сприймання та засвоєння певного музичного засобу виразності спрямовувати увагу дітей на встановлення зв'язку між конкретним художнім образом та йо­го втіленням. У цьому допомагають такі типи творчих завдань:

■ перший — переведення образу з одного художнього ряду в інший;

■ другий — внутрішньопредметні зіставлення;

■ третій — на асоціативне мислення.

Моделювання музики

Перший тип завдань містить поліхудожнє, рухове, колірне, темброво-інструментальне моделювання музики та складання ху­дожніх колекцій.

Мета таких завдань — звернути увагу дітей на зв'язок засобів виразності, художнього рішення з характером музичного образу.

Поліхудожнє моделювання музики містить порівняння та син­тез творів різних видів мистецтв. Наприклад, образотворчого та му­зичного.

Прагнення до синтезу музики та образотворчого мистецтва ле­жить в основі історичного синкретизму мистецтва, а також у самій природі дитячого сприймання, для якого притаманне домінування ві­зуального над слуховим. Адже все наочне, яскраве сприймається краще, ніж символічне, абстрактне. Ці види мистецтва істотно від­різняються одне від одного: образотворче мистецтво — предметне, статичне, «зриме»; музика — звукова, динамічна, «невидима». При цьому і колір, і звук мають хвильову фізичну природу, яка в музиці сприймається слухом, а у живописі — зором.

Слід зазначити, що картини відволікають дітей від музики, спрямовують сприймання за конкретним, заздалегідь обумовленим руслом, що унеможливлює активізацію фантазії. Тому варто викорис­товувати показ репродукцій картин і ілюстрацій після кількаразового прослуховування музичного твору, коли у дітей уже склалися певні уявлення про музичний образ. Творчі завдання з поліхудожнього моделювання музики дають змогу забезпечити вміння дітей застосовувати виразну мову музики під час аналізу творів інших видів мистецтва.

Рухове моделювання змісту музики — це відтворення прослуханої музики рухами, жестами. Завдання на рухове моделювання змісту музики, по-перше, спонукають дітей до експериментування, передачі характеру музики у кожен момент її звучання, по-друге, дають педагогу можливість побачити, як дитина чує музику.

Рухи активізують усвідомлення дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого, уривчастого), засобів му­зичної виразності (акцентів, динаміки, злетів і падінь мелодії, темпу, ритмічного малюнка тощо). Скажімо, під час слухання музичного тво­ру Роберта Шумана «Порив» діти за допомогою рухів зі стрічками відтворюють зміну динаміки звучання музики. Рухи спочатку порив­часті, стрімкі, потім спокійні, плавні, поступово вони стають тривож­ними і наприкінці твору — знову стрімкими. Ці творчі завдання задо­вольняють потребу дитини у рухах, сприяють формуванню позитивно­го емоційно-оцінного ставлення до музики, захопленості нею, глибині сприймання, розвитку творчої активності.

Не менш цікавими є завдання з колірного моделювання музики, що грунтуються на полісенсорних асоціаціях. Сполучення кольору та звуку розглядається не як дублювання, а як взаємодоповнення, образна єдність. Картка певного кольору пов'язується з відпо­відним настроєм музики:

■ пастельні, світлі тони (блакитний, рожевий) — з ніжним, спокійним;

■ темні, густі тони (темно-коричневий, темно-синій) — з по­хмурим, тривожним;

■ інтенсивні, яскраві тони (червоний) — з рішучим, уро­чистим.

Дітям роз'яснюються значення нових слів-образів. Педагог підні­має спочатку одну картку, потім іншу, діти проговорюють нові для них слова. Під час звучання твору діти піднімають відповідну до на­строю музики картку.

Завдання з темброво-інструментального моделювання викорис­товуються не лише для навчання дітей навичкам гри на музичних ін­струментах, але й для розвитку їхніх творчих здібностей. Оркестру­вати твір — значить вибрати й використати найбільш виразні темб­ри інструментів, що відповідають характеру його звучання, розріз­нити окремі частини. Оркестровка застосовується після того, як діти неодноразово прослухали твір, ознайомилися з характером музики, виділили образотворчі моменти, засоби музичної виразності.

Завдання з оркестровки сприяють виробленню у дітей вміння виділяти найбільш яскраві виразні засоби музики: інтонацію, ре­гістр, динаміку, тембр, акценти. Скажімо, для того щоб підкреслити бадьорий, урочистий характер музики, діти використовують яскра­вий, чіткий тембр барабана або бубна, а ніжний характер — м'який, ніжний тембр дзвіночка або арфи. Педагог нагадує дітям, що необ­хідно грати ритмічно, згідно з характером музики, але неголосно, прислухаючись до загального звучання й не заглушаючи його.

Складання художніх колекцій — це об'єднання творів різних видів мистецтва за емоційною схожістю.

Скажімо, під час слухання твору Петра Чайковського «Зимові мрії» педагог може декламувати вірш Максима Рильського «Зимовий ранок», а для осягнення змісту уривку з балету Петра Чайковського «Лебедине озеро» доцільно запропонувати для розгляду картину Ми­хайла Врубеля «Царівна-Лебідь».

Творчі завдання різних типів по­стійно варіюються, об'єднується одне з од­ним. Скажімо, оркестровка поєднується з передачею характеру музики у рухах або інсценуванням пісень, коли одна група ді­тей оркеструє, а інша — інсценує пісню.

Внутрішньопредметні зіставлення

Під час виконання творчих завдань другого типу застосовуються зіставлен­ня контрастних музичних творів. З метою ускладнення завдання поступово зменшується контрастність образів. Усклад­нення можуть бути і щодо розрізнення зміни настроїв у розділах, форми му­зичних творів (дві частини, три части­ни), їхніх жанрів, засобів музичної ви­разності тощо.

Доцільно викорис­товувати різні завдання із зіставлен­ня творів, пропонуючи дітям порів­няти:

■ контрастні твори одного жанру;

■ п’єси з однаковими назвами;

■ відтінки творів у межах одно­го настрою;

■ інтонації музики і мови;

■ різні варіанти інтерпретації одного твору — оркестрове звучання й сольне, варіанти виконавського трактування на фортепіано тощо.

Розрізняючи відтінки одного настрою, діти починають глибше, тонше розрізняти характер музики, уважно вслуховуватися в її зву­чання, а також розуміти, що одним словом, наприклад, «весела», можна лише дуже приблизно охарактеризувати настрій, який вира­жено у музиці, що необхідно знаходити кілька слів-образів. Скажі­мо, порівнюючи п'єси «Хлопець із гармошкою» Георгія Свірідова та «Мужик на гармоніці грає» Петра Чайковського, діти охарактеризу­вали першу як веселу, танцювальну, жваву, а схожу за настроєм дру­гу п'єсу — як веселу, маршову, відважну, складну.

Методи зіставлення контрастних музичних творів дають змогу зацікавити дітей, активізувати їхнє образне мислення.

Завдання на асоціативне мислення

Третій тип завдань, що передбачають уміння дивитися і бачити, слухати і чути, допомагає формувати у дітей асоціативне мислення, навички порівняльного аналізу у процесі суджень. Наприклад:

■ Ланцюжок асоціацій (знайти асоціацію з природою, з ві­ршем, з життєвою ситуацією тощо);

■ На що схожа хмара? (звук, музичний мотив тощо);

■ Актуалізація суб'єктного досвіду (вільно обговорити, по­рівняти, передати враження).

Ефективним є використання цих завдань під час інструментального му­зикування. Так, щоб передати образот­ворчі моменти, скажімо, крапельки ро­синок, діти обирають дзвінкий трикут­ник, а шум автомобіля передають шаруд­ливими брязкальцями, сніжинки можна зобразити за допомогою дзвіночків, три­кутників, металофонів, а цокіт — з допо­могою дерев'яних ложок, кубиків.

Важливо загострю­вати увагу дошкільників на тому, що на­віть просте звуконаслідування, скажімо, шум дощу, можна передати по-різному, щоб у музиці чулися:

■ чарівні легкі крапельки теплого дощику, що виблискують на сонці;

■ грізні сердиті краплі, що тараба­нять по дахах;

■ важкі краплі сильної зливи з вітром і громом, коли стає темно й лячно.

Отже, ці завдання сприяють розвитку вміння чути і помічати ви­разні засоби явищ, предметів навколишнього світу.

Такі варіанти завдань, відхід від стереотипної структури надали музичному заняттю жвавості, сприяли розвитку творчої ініціативи дітей, проявам їхньої фантазії та оригінальності мислення.

Як підготувати дитину до свята

Шановні батьки,

підготовка дитини до свята, очікування свята - це велика відповідальність, психологічне навантаження.

Пропонуємо поради,які допоможуть вам підготувати дитину до свят.

Ø Не перебільшуйте важливість заходу. Розповідайте про нього спокійно, виділяючи при цьому приємні моменти - розкажіть про те, як буде прикрашений зал, ялинка, який гарний костюм ви придумали.

Ні в якому разі не давайте зрозуміти дитині, ніби від неї чекають чогось особливого.

Не заспокоюйте дитину спеціальними фразами: «Все буде добре, не бійся!», вони змусять дитину задуматися, що привід для страху все-таки є.

Ø Не навантажуйте дитину віршами, навіть якщо дитина вже добре говорить і проявляє неабиякі творчі здібності.

Не вивчайте довгі і складні вірші, бо на святі ситуація може бути непередбачуваною. Буває, що найактивніші діти раптом забувають слова і відчувають себе при цьому погано. Незріла психіка може раптово відреагувати врозріз з батьківськими очікуваннями.

Ø Тиху і сором'язливу дитину готуємо до ранків, розповідаючи дитині...про неї:

про красу костюму, можливості побігати, пострибати навколо ялинки,

поспостерігати за однолітками.

Активній дитині розповідайте про інших учасників свята, щоб дитина не концентрувалась тільки на собі і не вимагала до себе безроздільної уваги.

Нехай дитина почує про те, які чудові костюми будуть у інших дітей, які персонажі беруть участь у виставі.

Ø Якщо дитина не може вивчить віршик - намалюйте цей віршик на папері у вигляді картинок. Пересуваючись від картинки до картинки, вчіть слова.

Дитина обов'язково згадає цю картинку в потрібний момент, особливо якщо ви повторите віршик перед сном за ніч до свята.

Ще один спосіб: під час розучування вірша грайте в м'яч - хто піймав, говорить

рядок вірша.

Ø Забудьте про критику! Такі страшні фрази як: « Всі діти будуть розповідати вірші, а ти ні», « Всім подарують подарунки, а тобі ні», нітрохи не стимулюють дитину.

Подібна критика викликає внутрішній протест. І вже тим більше не можна

карати дитину, обіцяючи позбавити її подарунка, якщо дитина не захоче розповідати вірш або надягати святковий костюм.

Залиште дитину у спокої. Можливо, наступний ранок буде більш вдалим.

Зовнішній вигляд дитини

Ø Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).

Ø Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.

Ø Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.

Щоб переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома.

Присутність батьків

Ø Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.

Ø Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

Перегляд свята

Ø Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.

Ø Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.

Ø Огляньте виставку поробок.

Ø До зали заходьте після запрошення.

Ø Вимкніть мобільний телефон.

Ø Не коментуйте виступи дітей під час свята.

Ø Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це може мати небажані наслідки.

Ø Підтримуйте виступ дітей оплесками.

Ø Після закінчення свята дочекайтесь коли діти вийдуть до групи.

Ø Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитну, попередивши вихователя.

Ø Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.

Ø Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись, чи у вас склалися особливі обставини і ви прийшли з маленькою дитиною - пропонуємо свято подивитись у фоє.

Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є.

Діти мають бути впевнені в вашій любові в будь-яку хвилину.

Пам'ятайте,

що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.

Розвиток музично-ритмічних рухів у дітей дошкільного віку

Велике значення для збереження фізичного та психологічного здоров’я дітей має активізація їх творчого потенціалу, створення атмосфери пошуку, радості, задоволення, розвиток дитячої індивідуальності, задоволення їх індивідуальних потреб та інтересів.

Музика, рух – це засоби, які благотворно діють на здоров’я дитини. Музично-ритмічні рухи виконують релаксаційну функцію, допомагають домогтися емоційної розрядки, зняти розумове перевантаження і стомлення. Ритм, який музика диктує головному мозку, знімає нервову напругу. Рух і танець допомагають дитині подружитися з іншими дітьми, дають певний психотерапевтичний ефект.

У період від 3 до 7 років діти інтенсивно ростуть і розвиваються. У них зростає потреба в русі. І якщо ці рухи підносять їм у цікавій ігровій формі, імітуючи тварин, птахів, і до всього цього додається музичний супровід – то це сприятливо впливає на емоційний світ дитини.

Рух і гра – найважливіші компоненти життєдіяльності дітей, вони завжди готові рухатися і грати – це провідний мотив їх існування, тому свої заняття ми починаємо зі слів: «Ми зараз будемо грати …», «Ми зараз перетворимося …», «Ми зараз відправимося в подорож … »і т.п.

Ознайомлення з хореографією в дошкільному віці починається з елементарних рухів – це робота стопами (олівці – утугі), корпусом (гордий носик, пристебнути животик до гудзичка), руками (тарілочки, ліхтарики, пальчикова гімнастика), ногами (виставлення на п’яту, на носочки, вперед, в сторону).

Наслідування – найдоступніший дітям спосіб сприйняття будь – якої рухової діяльності. Вони отримують уявлення про те, як танцювальний рух виражає внутрішній світ людини, що краса танцю – це досконалість рухів і ліній людського тіла, легкість, сила, грація. Наслідувальні або імітаційні сюжетно-образні рухи мають велике значення в розвитку і навчанні дітей дошкільного віку різноманітним видам основних танцювальних рухів. З наслідування образу починається пізнання дитиною техніки рухів і танцювальних вправ, ігор, театралізованої діяльності.

Знайомство з наслідувальними рухами починається з раннього віку в спрощеній формі з поступовим ускладненням техніки виконання, емоційної передачі характеру даного образу (мімікою, рухами всього тіла і т.д.). Діти із задоволенням інсценують сюжети пісень, хороводних ігор, перевтілюються в казкові або реальні персонажі, проявляючи при цьому фантазію, вигадку, ініціативу, використовуючи різноманітну міміку, характерні жести, дії.

Ефективність наслідувальних рухів полягає в тому, що через образи можна здійснювати часту зміну рухової активності з різних вихідних положень і з великою різноманітністю видів рухів: ходьби, бігу, стрибків, повзання і т.д., що дає хорошу фізичну навантаження на всі групи м’язів. За допомогою наслідувальних рухів діти задовольняють свої рухові потреби, розкривають свої природні здібності.

Творчість, його формування і розвиток – одна з найцікавіших проблем, що привертають увагу.

Формування танцювальної творчості – це одна з програмних завдань дошкільного закладу. Навчання дітей окремим рухам і танцям є підготовкою до творчості. Формування творчих якостей особистості необхідно починати з дитячого віку. Дошкільнят якомога раніше слід спонукати до виконання творчих завдань, необхідно динамічно пов’язувати навчання і творчість, тому творчість – один з методів освоєння пропонованого для вивчення матеріалу.

Збудником творчої фантазії є музика, вона спрямовує творчу активність. Отримані від музики враження допомагають виражати в рухах особисті емоційні переживання, створювати оригінальні рухові образи.

Від зображення тварин, ми переходимо до імітації людей, їхніх характерів. Показ, імітація людських характерів зачіпає емоційну і духовно-моральну сферу дитини, формує моральні якості, вчить відрізняти прекрасне, прилучає до світу духовності і краси.

Жвавий інтерес у дітей викликає сюжетний танець, який є дуже яскравою формою прояву творчості, фантазії, поєднує в собі музику, рух, драматизацию. Привабливість сюжетного танцю обумовлена створенням своєрідної ігрової ситуації, образним перевтіленням, різнохарактерність персонажів і їх спілкуванням між собою.

Для того, щоб відбулося спілкування, своєрідний діалог між партнерами, необхідно їх взаєморозуміння, яке неможливе без знання виразного мови пантомимических і танцювальних рухів, без уміння бачити в танці особливу форму «розповіді» і сприймати окремі виразні рухи, як специфічні засоби, що передають сюжетний розвиток танцю.

«Вплив музики на інтелект дитини»

Про розвиток дитини засобами музики написано чимало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох батьків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії, інших предметів, передбачених програмою школи. А до музики, як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнання? Для реального життя?

Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обов’язково чекати її вступу до музичної школи або звертатися до фахівця. Прилучати малюка до музики, використовуючи її загально розвивальні можливості, може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та вправами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття з нею корисними й цікавими. Найперша порада дорослим:

Співайте! Якщо ви соромитесь свого співу, робіть це , коли ви наодинці з малюком (діти – поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого народження. Навіть якщо ви трохи фальшуєте.

Краще співати – дитячі пісеньки, традиційний репертуар , який дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька простих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Виберіть пісню, яка вам до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова – лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Давайте дітям можливість слухати музику

Привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух:

– Пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим;

– Частково активне – малюк слухає і водночас думає про щось своє;

– Активне, коли дитина намагається виконувати ту, чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають не правильно.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає! Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе.

Якщо малюк співає не правильно, запевніть його, що він співає майже правильно, але звук треба спочатку прослуховувати в думках, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що в дитини немає слуху, навіть в її відсутності. Не знижуйте її самооцінку.

СПІВ ПО ЧЕРЗІ. Співайте добре знайому малюкам пісню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти.

ДОМАШНІЙ ТЕАТР. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга – грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні, тощо.

НЕ РОЗБУДИ ЛЯЛЬКУ. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Наукові дані й багатовіковий досвід засвідчують: любов до музики, прищеплена в дитинстві, може стати міцною основою подальших досягнень та успіхів дитини. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

Як правильно слухати класичну музику з дітьми

Всі знають, що класичну музику треба слухати в цілковитій тиші.

Спочатку, обрану музичну п’єсу треба дати дитині «програти». Хай він підіграє у такт мелодії на любому імпровізованому інструменті. Запитайте його, що він відчуває коли слухає музику. Запропонуйте дитині затанцювати свою фантазію під цю мелодію.

Тепер, коли дитина «відчула» мелодію тілом, знайшла її у собі за допомогою фантазії та емоцій, можна розповісти дитині, як слухають музику у концертних залах. Малюк за вашим проханням посидить тихенько, а ви запропонуйте йому пограти у «відгадайку».

Попросіть його назвати знайому йому мелодію серед незнайомих уривків. Побачите, як він зрадіє, коли почує «свою».

Тепер він готовий до прослуховування музики. Це стане для нього справжнім задоволенням, та з кожним новим прослуховуванням буде зв’язана купа позитивних емоцій.

Любіть свою дитину, приділяйте їй як можна більше часу, і тоді вона дійсно стане різнобічно розвиненою людиною

Є вагомі причини, про які повинні знати

всі сучасні батьки:

§ музичні заняття виховують волю і дисципліну

Займатися на інструменті треба постійно без перерв, зимою і літом, у будні і в свята, з наполегливістю чемпіонів спорту. На відміну від спортсменів, граючи на роялі, неможна зламати шию, ногу, руку. Увага, суворі батьки! Музика – це виховання характеру без ризику травми. Як добре, що це можливо!

§ музичні заняття розвивають математичні здібності

Дитина просторово мислить, потрапляючи на потрібні клавіші, маніпулює абстрактними звуковими фігурами, запам’ятовуючи нотний текст, і знає, що в музичній п’єсі як в математичному доведенні: ні відбавити, ні добавити! Не випадково Ейнштейн грав на скрипці, а 70 % професорів фізики і математики Оксфорду є членами музичного клубу університету. Увага, батьки майбутніх математиків і інженерів! Музикувати приємніше, ніж розв’язувати складні задачі з-під

§ музика розвиває мислення

Музика структурна і ієрархічна: великі твори розпадаються на менші частини, які в свою чергу діляться на невеликі теми і фрагменти, а ті на фрази і мотиви. Стихійне розуміння музичної ієрархії полегшує розуміння комп’ютера, також суцільно ієрархічного і структурованого. Психологи довели, що маленькі музиканти, учні знаменитого Шиніці Сузукі, можливо не так помітно розвинули слух і пам’ять, як випередили своїх однолітків за рівнем структурного мислення. Музика веде до вершин комп’ютерних наук, не випадково фірма Microsoft надає перевагу співробітникам з музичною освітою.

§ музичні заняття розвивають навики спілкування

або комунікативні навики. Навчаючись дитина-музикант знайомиться з галантним Моцартом, задиркуватим Прокофьєвим, мудрим Бахом. Виконуючи твори, їй доведеться перевтілитися і донести до слухачів характер, манеру, голос і жести.

§ музика – найкращий шлях до успіху

Чому? Читайте вище! Недивно, що музичним минулим відзначено багато знаменитостей: Агата

Крісті своє перше оповідання присвятила тому, як їй важко грати на фортепіано на сцені; Кондоліза Райз любить виступати у своєму сліпучому концертному платті, Білл Клінтон вважає, що без саксофону ніколи не став би президентом. Придивіться до успішних людей у будь-якій галузі, спитайте, чи не займались вони в дитинстві музикою, хоча б недовго і без особливого захвату? Звісно, займались. І у нас є кілька причин наслідувати їх надихаючий приклад!

«Як прищепити дитині любов до слухання музики»

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок.

Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не

«перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті – решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте

Як прищепити дитині любов до слухання музики

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують – вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою!

Другий спосіб – це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок.

Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П.

Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не

«перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті – решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!

Співайте діткам перед сном

Вплив колискової пісні на музичний розвиток дитини

«Котику сіренький...» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

Котику сіреньк,

Котику біленький,

Котку волохатий,

Не ходи по хаті,

Дитя буде спати,

Котик воркотати,

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота!

Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися просто покласти голівку на плече.

Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви – найкращий співак і приклад для своєї дитини!

Рученьки, ніженьки,

Лагідні очі!

Спокійної ночі!

Скінчилася гра! Рученьки, ніженьки,

Спокійної ночі!

Спати пора!

Обережно: захворювання дитячих голосових зв'язок

В дитячому садочку, дома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати! Як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.

Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме: уникати крику, тривалого мовленнєвого апарату;не співати під час хвороби;не співати на вулиці у холодну пору року;

обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, категорично заборонити дітям вживання газових напоїв дітям дошкільного віку.

На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї та колективі!

Співайте на здоров’я!

Спів є основним засобом музичного виховання. Діти люблять співати і охоче співають. Спів розвиває у дітей музичний слух, почуття ритму, здатність відтворювати голосом мелодії по пам’яті. Так само спів надає велику допомогу і в розвитку мови у дітей.

При співі доводиться вимовляти слова протяжно, співуче, що допомагає правильному, чіткому вимові окремих звуків і слів.

Чи можна вчити дитину співати? Звичайно, можна і потрібно, але робити це необхідно, знаючи і враховуючи вікові особливості дітей.

Голосовий апарат дитини відрізняється від голосового апарату дорослого. Гортань з голосовими зв’язками в два-три з половиною рази менше, ніж у дорослого. Голосові зв’язки тонкі і короткі. Тому звук дитячого голосу високий, а діапазон (обсяг голоси) від нижнього звуку до верхнього дуже невеликий.

Як зробити так, щоб заняття співом приносили користь і задоволення дитині?

Діти повинні співати природним, високим, світлим звуком, без крику і напруження. Для розвитку чистоти інтонації, насамперед треба вибирати пісні, зручні за діапазоном, тесситуре і диханню. Дуже важливо систематично повторювати з дітьми розучені пісні і при цьому співати їх без інструментального супроводу, максимально виразно, природно, з точною інтонацією і дикцією.

Хороший, яскравий, виразний зразок виконання пісні – це основа для виховання у малюків інтересу до співу. Особливо бажано, щоб дорослі співали на високому звучанні, так як, слухаючи таке виконання, діти швидше починають наслідувати його.

Музичний педагог повинен не тільки володіти методикою співу, а й уміти берегти дитячий голос. Потрібно стежити за тим, щоб діти співали природним голосом, що не форсуючи звук, не говорили занадто голосно. Крик, шум псує голос, притупляє слух дітей і негативно впливає на їх нервову систему.

Один з найважливіших компонентів співу – дихання. Від характеру дихання залежить якість звучання дитячого голосу (млявий, напружений, тьмяний, дзвінкий). Дихання – це рухова сила голосу. Щоб голос був сильним і красивим, потрібно розвивати діафрагмальне дихання. Діафрагма – м’яз, що відокремлює грудну клітку від черевної порожнини.

Вона є свого роду дверцятами, кватиркою, яка не дає повітрю моментально вийти з нижніх відділів наших легких, тим самим, дозволяючи нам сказати або проспівати цілу фразу. Взагалі таке дихання дуже корисно і для здоров’я людини. Воно сприяє повній вентиляції легенів, посилюється кровообіг, поліпшується обмін речовин. У людей «співаючих» набагато менше зустрічаються захворювання дихальних шляхів.

Існує безліч ігрових вправ, що дозволяють дітям оволодіти диханням «животиком»:

§ «Собачки» – наслідування гавкоту собаки, дихати, як собачка (після тривалого бігу собака дихає дуже часто, висолопивши язика);

§ «Насос» – надути «м’ячик» (активний вдих і видих одночасно носом і ротом);

§ «Вітер» – малювати своїм диханням різні образи вітру (поривами, сильного, спокійного, м’якого і т.д.);

§ «Задувати свічки на торті»

Ви можете робити ці вправи вдома разом з дитиною.

А що робити, якщо ваша дитина не хоче сам співати? Як зробити так, щоб дитина отримувала задоволення від свого співу? Ось кілька порад.

Не змушуйте дитину співати! Не хвилюйтеся, якщо дитина довго не починає співати. Малюк повинен багато разів почути одну й ту ж пісеньку, перш ніж сам почне її співати. Необхідно, щоб в його пам’яті відклалося правильне звучання, інакше він не побачить різниці між вірним варіантом і своїм власним невпевненим виконанням.

Ніколи не кажіть дитині, що він співає фальшиво! Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе. Якщо малюк співає невірно, скажіть йому, що він співає майже правильно, але звук треба спочатку прослухати мислення, а вже потім співати. Ніколи не кажіть, що у нього немає слуху!

Хваліть! Частіше хваліть, радійте успіхам малюка, підспівуйте йому.

Співайте! Не бійтеся співати вдома, навіть якщо це не дуже добре виходить. Говоріть дитині, що співати – це чудово. Співайте разом з ним, співайте з іншими членами вашої родини. «Співаючий» людина – щаслива людина! Спів – це своєрідний антидепресант, воно розслабляє, заспокоює, надихає, надихає.

Дозвольте собі бути щасливими і співайте на здоров’я!

Зовнішній вигляд дітей на музичних заняттях

Музичне заняття в дитячому садку проводиться два рази на тиждень в кожній групі. У ці дні діти приходять до музичної зали, де все приготовано для успішного проведення музичного заняття. Для того, щоб дитина могла вільно рухатися під час виконання вправ, танців необхідний відповідний одяг і взуття. Перш за все, взуття повинно бути фіксованим. Наприклад, чешки або балетки. І зовсім неприпустимо, щоб дитина була в кімнатних капцях.

На музичних заняттях ми привчаємо дітей «бачити» прекрасне, пробуджуємо інтерес до навколишнього світу і його краси. А як же це зробити, якщо наші дівчатка приходять на заняття неохайні, а хлопчики в невипрасуваному одязі? Дуже важливо, щоб дівчатка були одягнені в спідниці, тому, що інакше їм просто не вдасться привчитися розкривати руками спідничку під час таночків. Це призведе до того, що у них з’явиться звичка тримати руки в повітрі, навіть коли вони будуть в спідниці або платтячку на святі. Хлопчики перед початком заняття обов’язково повинні добре заправити сорочки в шорти, щоб виглядати естетично. Ми дуже просимо Вас, дорогі батьки, одягайте дітей по сезону.

Чешки або балетки – це спеціальне взуття на час музичних і фізкультурних занять. Дитині необхідне правильне формування стопи. Для цього і носять взуття з чітко фіксованою підошвою. На музичних заняттях діти стають навшпиньки, виконують різні музично – ритмічні рухи, їм потрібна гнучка стопа, тому дітей перевзувають в чешки. Це передбачено санітарними нормами, і, окрім музичних занять і занять з фізичної культури, чешки в дошкільних установах не взувають.

Для профілактики плоскостопості і музичні керівники, і вихователі виконують з дітьми профілактичні вправи: ходьба на п’ятах, навшпиньки, на бічних сторонах ступні. Вдома рекомендуємо: покатати качалку, походити босоніж по масажних килимках, які можна виготовити самостійно – нашити мішечки і наповнити їх піском, горохом, квасолею, горіхами, шишками і так далі; розкласти хутро, поролон, `пластикові реп’яшки` і так далі; піднімайте пальцями ніг олівець або фломастер.